Зимова Анета - Мишка, Зимова Анета

ДАНЯ 

Те відчуття, коли ти повністю самостійний, не залежиш від батька, від його грошей, коли ти живеш сам по собі - от ось це, мабуть, не відчував ніхто в свої 19. Я заробляю сам ще з 14 років, готую собі їсти з 9, купляю тачку в 18, а от зараз я згадую ті всі роки минулого у свої власній квартирі. Дійсно, це - круто, але не тоді, коли ти вимушений це робити. 

Моя мати померла, коли мені було 8, я вже тоді з роками усвідомлював, що її смерть була не випадкова. Аварія, відмова гальма, неочікувана поїздка до батька на фірму - причина її смерті. Її смерть через цього клятого чоловіка! Дідько! Він має великий бізнес, і співпрацює з багатьма фірмами вже навіть по 10 років. А в таких фірм очевидно, багато конкурентів. І от якісь конкуренти, пробралися на територію будинку, і в батьковій автівці повідрізали деякі проводи, тато не їхав в той день машиною, але настає момент, коли ми сіли з мамою обідати, дзвонить тато, та просить приїхати маму до офісу, його автівкою, щоб було швидко, і коли мама їде, вона не змогла пригальмувати на дорозі, і врізалася в іншу  машину. В тій машині знаходилася сім'я, двоє людей померло, а живим лишився хлопчик, десь такого віку, як і я. Але у нього був дядько, тому його забрали. А от моя мама не мала шансів на життя, і одразу на місці загинула. Вона була єдиною, хто завжди вірив у мене. Єдиною, яка любила мене.

Батько сказав одразу, як все є : "Мами більше нема".Я знав, що вона їхала до нього в офіс, і те що він наполягав на тому, щоб вона їхала його машиною, тому я був впевнений, що він винний. Після похорону матері, я майже не спілкувався з батьком, нашою мовою було лише : " Сину, я повернуся пізно" або "Даня, мені поскаржилася на тебе деректриса", все! У нас була прислуга по дому-Галя . Вона готувала, прибирала, доглядала за садом, відводила мене до школи коли я був малим. Але вже коли був в четвертому класі, мені треба було стати самостійним. Галя мала маленьку онуку, яку потрібно було її то вести до лікарні, то посидіти з нею, то лікувати. Вона не хотіла втрачати місце роботи, бо батько платив не малу суму, тому я вирішив мовчати про те, що Галя інколи не приходить, і що я ходжу до школи сам, і годую себе теж - сам. Невдовзі батько, помітив, що Галя часто не буває, та звільнив її. Але нову робітницю не наймав. 

У підлітковому віці, я почав працювати кур'єром, аніматором, продавцем та розносив листівки. Мені зароблених грошей вистачало, тому гроші, які давав батько, я не брав. Коли мені виповнилося 18, мої друзі запропонували таку штуку, як перегони, які не мають жодних правил, і звісно порушують закон. Але гроші, завжди треба. Тому вже за місяців шість, я був один із найкращих водіїв. Всі ставки були на мене, і вони були такими крупними, що я купив собі машину, і вчора святкував свій переїзд в свою квартиру. Батько, не знав що я зв'язаний з криміналом, але питання "Де син взяв гроші на все це?" - його тривожило. 

Дзвінок на телефон, вирвав мене з думок. Глянувши на екран телефона, надпис -"Батько" 

Та що вже він хоче. 

- Слухаю - сухо відповідаю на дзвінок. 

- Даню, приїдь, будь ласка, до офісу є важлива розмова. 

Відхиливши дзвінок, я глянув на свій годинник. Була 7:15. Уроки у мене о 8, їхати до батька десь півгодини. І до гімназії , теж десь так. Круто придумав. Не бентежить його те, що я ще ходжу на навчання. Ну окей, їду, що ж він згадав про мене, ще й в таку рань. 

Виїхавши з двору їду в сторону батькового офісу. Вже за пів години я був на місці. Я швидко влітаю в його кабінет, де він вже сидить, і щось вже підписує. 

- Ну? Я приїхав - випалюю 

- Привіт. Дякую! Є розмова. Сідай - вказує на місце перед своїм столом 

- Дякую, мені і так зручно. Що за розмова ? 

-Ну добре. Одразу по суті. Тобі залишилося вчитися один рік. Я вже не молодий, дещо набуває сучасності.. 

- Ближче до суті,  бо я запізнююсь - вказую на свої годинник пальцем.

- Ти єдиний мій син, і тому єдиний спадкоємець. Тому після закінчення школи, я хочу, щоб ти зайняв моє місце - склавши руки на грудях дивує мене тато. 

- Ти згадав, що в тебе є син. Вау! Але в мене немає батька! І ніякі твої офіси, будинки, спадки мені не потрібні. Віддай хоч бідняку якомусь це все - обводжу пальцем його кабінет - але я ніколи в житті не очолю твою фірму! 

- Сину, ти зобов'язаний це зробити

- Що?- зло випалюю - Ти чи тут здурів ? Ніому я ніщо не забовязаний. Мені твій бізнес і задарма не потрібен. Ти мені ніхто, щоб я очолював твоє майно. 

- Я твій батько! - встаючи зі свого місця, обурено перебиває мене 

- У мене не має батька з тих пір, як померла мати! - зриваюся на крик- Ти! Ти винен в її смерті! Ти вбив її! Як би не цей клятий бізнес, вона була б тут. Я б мав матір. Найцінніше що в мене було, ти знищив. І зараз ти мені кажеш, щоб я очолив твою фірму? Ти чи знущаєщся ? Ти реально думав, що я скажу : Ой, дякую, тато! Це для мене дуже цінно. - Так ? Так не дочекаєшся! Ніколи! - зло випалюю, розвиртаюсь, та йду геть звідси. Як? Він ще й пропонує віддати фірму мені. В голові взагалі нічого нема ? Придурок. 

Сідаю за кермо своєї "Audi" та мчусь до школи. Я вже запізнився на десять хвилин. Тому коридори школи пусті та тихі, але з класів доносяться голоси вчителів. Дібравшись до свого класу, ходжу в нього навіть без стуку. 

Дивлюсь на своє місце. Там сидить якась  дівчина блондинка. Видно, що її волосся довге, хоч і зібране в косу. Очі блакитні, немов небо, погляд її зосереджений на мені. Якого чорта, вона сіла на моє місце? Я їй дозволяв ? Наближаюсь до свого місця. Підійшовши до неї, вивчаю її ще ближче. Під моїм пильним поглядом, вона почала нервувати.

-Ти хто ? - хмуро питаю 

- Ася. Новенька. Ася Савчук. А ти? - відмовила розгублено та тихо Ася. Їй що ніхто не сказав, що це місце моє? Чи вона вирішила, що яка різниця, хто такий Мельник? Та всі навіть бояться дихати в мою сторону. А ця миша, сидить тут з таким не винним личком. Чи справді не знає хто я ? Чи дуру з себе клеїть. Дивиться невинним личиком і кліпає. Бісить! І зовнішність, не всіх зачепить. З даля її і не помітиш. Вона ніяка.