Вікторія Токар - Білий кіт шукає відьму, Вікторія Токар

Білий кіт, його сестра та косматий пес провертають справу

Коти дочекалися, коли одна з клієнток виходитиме з перукарні та швиденько вскочили до приміщення — двері з дотягувачем виявилися дуже доречними. Точніше Арієль в потрібний момент наказала брату йти за нею. Опісля вони одразу заховалися за диваном одразу біля входу, поки котрась із двох перукарок не помітила їх.

— Що далі?

— Чекати й уважно слухати. Нам потрібна клієнтка, яка попросить пофарбувати її у чорний колір. Коли фарбу замішають, я відвертатиму увагу, а ти хапай посудину, — Арієль вказала на бірюзову мисочку, яка стояла на спеціальних вагах, — та тікай.

— Угу, чудовий план. Точніше, був би таким, аби я вмів проходити крізь стіни чи скло.

Кішка не одразу зрозуміла, в чому проблема, а коли таки збагнула, то аж лапку на мордочку поклала.

— Хм… Тоді, може, коли вони кинуться мене виганяти, то й ти якось проскочиш…

— Арієль, нічого не вийде. Їх двоє. Навіть якщо увагу одної відвернеш, то інша точно мене спіймає, — він вже збирався забиратися з перукарні при першій ліпшій нагоді, коли помітив засмучене обличчя сестри. — Слухай, це насправді дуже непогана ідея, — яка б сильна образа не була, йому її все одно стало шкода, — просто трішки недопрацьована. Обдумаймо все ще раз разом і повернемося з новим, надійним планом.

— Я тут місяць крутилася, підслуховувала... Про те, що на сьогоднішній вечір записана жінка, яка хоче пофарбуватися саме у чорний, знаю точно, але чи дочекаємося ми ще когось в інший день… Вона якраз через годинку має з’явитися.

Кіт був вражений. Його сестра-зрадниця витратила так багато часу, аби допомогти… Чи справді це лише заради самої себе? Щоб її припинили дражнити? Якщо подумати, то Арієль завжди була байдужою до чужої думки. Він одразу чомусь не помітив, що в історії присутні певні суперечності, а тепер сумніви гризли все сильніше.

— Гаразд. Чекай тут, — озвався, коли помітив, що одній з клієнток вже зробили стрижку. — У мене є ідея.

— Яка?

— Немає часу пояснювати. Просто нікуди не зникай і будь готова діяти, коли я повернуся.

Білий пухнастик проскочив за жінкою з новеньким каре. Добре, що диван не лише слугував чудовим сховком, а й перекривав кут огляду місцевим працівницям. Вони не могли помітити непроханого гостя з тих місць, де перебували. А задоволена клієнтка ще й злегка погладила його вже на вулиці, навіть не подумавши, що якось дивно бачити чотирилапого у перукарні.

Кіт відчув як знову захиталася внутрішня впевненість у мотивах сестри. Якщо подумати, то перукарня аж занадто підходить для їхніх цілей. Вдале розташування меблів та двері, які, ніби спеціально для них, зачиняються плавно. Гаразд, останнє — річ геть не рідкісна для громадських місць, але диван в правильному місці, і щілина-сховок позаду нього, куди вільно проходять двоє котів, змушує задуматися. Чи це ще можна вважати збігом?

* * *

Він повернувся разом з Рексом. Йому довелося довгенько вмовляти цього косматого здорованя. Пес не розумів ажіотажу навколо відьом, а необхідності поцупити фарбу тим більше. Краще вже підвал, аніж житло Баби Яги, якій ще й відмовити не можна. А що як вона попросить про щось лихе? Дурниці та й годі! Однак, Рекс був псом добрим і жалісливим, тому не зміг відмовити, коли згадав, як власними зубами витягував зі смоли заледве живого довбня з ідеєю фікс.

Все склалося якнайкраще. Двоє встигли до того моменту, коли в перукарні саме закінчували чаклувати над черговою клієнткою. Вона помітила шерстяних за скляними дверима й скривилася. Коли жінка почала наближатися до виходу, Рекс вже розумів, що вона може створити проблеми, тому взявся на неї гавкати. Поки її увага перемкнулася на пса, кіт швиденько проскочив всередину, на ходу дякуючи товаришу за своєчасну допомогу. Перукарки покосилися на вулицю, але косматий здоровань швиденько зник з поля зору.

— Арієль, ти тут! — щиро зрадів, бо дуже боявся, що сестра й цього разу кине його.

Кішка одразу зрозуміла хід думок брата та нагородила чотирилапого поглядом а-ля «Як ти міг підозрювати мене у подібному?!». Втім, покращену версію плану вислухала уважно й одразу погодилася.

— О, то це навіть добре, що той твій собака «засвітився» раніше. Краще зреагують у потрібний момент.

Невдовзі настав той самий «потрібний момент». Рекс, отримавши сигнал від котів, постукав у двері кісткою, яку прихопив з собою саме для цього. Перукарки одразу його помітили, але все одно продовжили працювати. Тоді пес гучно загавкав і почав демонстративно та нахабно справляти потребу на двері.

— Лесько, прожени цього бродяжку, — озвалася одна з жінок.

Тої миті, коли та майже дійшла до виходу, Арієль заскочила на туалетний столик та кинулася валяти та скидати на підлогу все, що бачила. Водночас її брат гарненько розігнався, стрибнув на тумбу, де стояла мисочка з фарбою, міцно вхопився за неї зубами та злетів на підлогу. Какофонія, спричинена кішкою, забезпечила ті самі кілька секунд, які він використав, аби кулею проскочити у щойно відчинені Лесею двері. Рекс навпаки забіг всередину, аби розлючені жінки, що вже похапали віник та швабру, не відігралися на Арієль. Пес ніколи й нікого не кусав, але коли ти такий величезний, що можеш бути вище людини, якщо станеш на задні лапи, то цього і не потрібно, аби налякати до чортиків.

Працівниці перукарні одразу змінили гнів на страх та взялися обережно виганяти на вулицю небажаних відвідувачів, використовуючи раніше схоплений інвентар для самозахисту. Вони тримали віник та швабру перед собою, готові в будь-який момент завдати удар. Та їм не довелося цього робити. Рекс та Арієль забралися геть на стільки мирно, на скільки дозволяла ситуація.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍