Вікторія Токар - Білий кіт шукає відьму, Вікторія Токар

Розчулена жінка обійняла дівчину. На цю сцену з філософським поглядом дивився великий пес, але вже не з косматою, а чистою та вичесаною шерстю.

— Угу, я абикого з вогню не витягав би, — озвався Рекс, але одразу додав: — Але їй цього не кажи!

Ліля розсміялася, але прохання виконала.

— Смарагде, ти готовий вирушати на відьомський бал?

— Аякже!

До кімнати увійшов білий кат разом зі своєю сестрою та мамою. На його шиї красувався ошийник, подібний до того, який йому почепила Зоряна, але вже з вигравіюваним ім’ям та.. без жодної краплинки магії.

— Я не триматиму нікого чарами, — сказала Ліля майже чотири роки тому, коли дарувала його. — Можеш допомагати мені, але лише коли захочеш. Як друг.

— Так, ну все, шуруйте звідси, — Аліса підхопила на руку двох кішок. — У нас з Арієль та Лейлою запланований тихий затишний вечір в ліжечку.

Кішки ствердно замуркотіли. В молодшої виблискував ошийник, подібний до попереднього. З одною відмінністю: на кулоні було лише ім’я і ні слова про чиюсь власність. Останні чари Аліси.

— Ти можеш обрати собі будь-яке інше ім’я, — сказала вона Арієль, коли створювала його. — Вибач, що назвала тебе на честь прального порошку. В мене тоді голова була забита дурними думками.

— То як же я мав рацію, коли так тебе назвав, — Смарагд аж покотився від реготу.

— Замовкни, братику! Я все ще можу надерти тобі зад, — постаралася вдати злість, але швидко здалася і також розсміялася. Коли заспокоїлася, відповіла Алісі: — Ні, я вже звикла. До того ж… мені…  можна лишитися твоєю кішкою?.. Якщо ти не проти. Між нами різне було, але я не хочу покидати людину, яку сама колись обрала.

— Артуре, а твоя група переляк не схопить? — Ліля хіхікнула. — Повний будинок відьом як-не-як. Не передумали виступати на нашому шабаші?

— Не дочекаєшся!

Дівчина взяла під руку майбутнього чоловіка, одягненого в темно-коричневий елегантний костюм і вони попрямували до виходу. За ними гордо крокував Смарагд — білий кіт, який знайшов свою відьму.

Кінець