Уляся Смольська - Бос для двох, Уляся Смольська

— Привіт, Інно! — вигукнула Катюха, злегка потягуючи мене до себе в обійми. — Ми з Лєрою вирішили, що тобі потрібен відпочинок, щоб трохи розвіятися!

Їхній радісний настрій був заразливим, і я не могла не посміхнутися у відповідь. Це була справжня підтримка, і я зрозуміла, що зараз, як ніколи, мені потрібні друзі, щоб пережити цей нелегкий період.

Катюха з Лєрою принесли з собою хвилю позитиву й енергії, якої мені так бракувало останніми днями. Ми сиділи за столом, сміялися, обговорювали останні новини та плани на вихідні. У моїй квартирі, яка ще недавно здавалася мені похмурою і сумною, знову запанувало життя.

— Інно, ти просто не уявляєш, яка в нас була історія на вихідних! — сміялася Катюха, розповідаючи про свої пригоди. — Я думала, що вже все, не виберемося з того лісу!

— Головне, що ви зберегли свій оптимізм, — я посміхнулася, намагаючись відволіктися від своїх думок.

— Ну, без цього нікуди! — додала Лєра. — До речі, Інно, я тут згадала одну річ. У нас на фірмі, де працює моя мама, потрібна прибиральниця на вечірню зміну. Робота не важка: треба лише прибирати в кабінеті керуючого.

— Ой, Лєро, дякую, але… — я хотіла було відмовитися, але вона перебила мене.

— Слухай, поки шукаєш щось за фахом, це може бути непоганим варіантом, — Лєра говорила серйозно, але водночас з підтримкою в голосі. — Нічого поганого в цьому немає. А гроші зараз тобі точно не завадять, правда?

— Так, ти права, — я задумалася, прокручуючи її пропозицію в голові. — Просто не очікувала, що доведеться братися за таку роботу. Але, якщо чесно, я справді не знаю, що робитиму далі…

— Не переймайся, це тимчасово! — підморгнула Катюха. — Ти ж у нас справжня розумниця, щось обов'язково знайдеш. Але на цей час треба ж якось триматися на плаву.

— Та й робота легка, як каже Лєра, — додала Катюха, усміхаючись. — Кабінет прибрав — і вільна. І гроші в кишені.

— Можливо, ви й праві… — я повільно кивнула, відчуваючи, як у мене трохи зникає напруження. — Добре, я подумаю над цим. Хоча… не думаю, що є про що думати. Напевно, я погоджуся.

— Ось і чудово! — Лєра радісно всміхнулася. — Я тоді поговорю з мамою, і ми все швидко влаштуємо. Не хвилюйся, все буде добре!

Їхні слова надали мені підтримки, якої я так потребувала. Хоча це й не була робота моєї мрії, але це був шанс. І, зрештою, перший крок до нового етапу в житті.

***

Дякую всім за підтримку, друзі!) Дуже рада всіх бачити і знати, що ви теж раді моєму поверненню) Цілую і обіймаю)