Тімо Айраксінен - Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

Я так собі думаю, іноді молодь демонструє свою думку щодо світу дорослих, відмовляючись від пропонованих ним матеріальних благ. Світ настільки огидний і несправедливий, що потрібно якимсь чином проти нього протестувати. Принаймні не купувати авто. Досить добре веслувати на дачі. Їздити на роботу велосипедом. В Англії за результатами голосування велосипед визнано найважливішим у світі винаходом. Це вияв загальної відмови від техніки і рівня життя, нею створеного. Велосипед — важливий символ. Він маніфестує свободу від складної техніки, забруднення довкілля і поневолення людини. Водночас він дає усім змогу вільно пересуватися незалежно від фінансової забезпеченості та статусу. Наприкінці ХІХ століття, коли велосипед іще тільки входив у широкий ужиток, робітники і жінки отримали можливість пересуватися самостійно. Жінки стали їздити публічно, швидко і далеко. У наш час велосипед — альтернатива авту, а авто — синонім глобального нищення довкілля. Але авто — також символ життєвого рівня. У Німеччині у людей найкращі авта.

Відступників з ідейних причин є чимало. Раніше від рівня життя відмовлялися з релігійних переконань, тепер — здебільшого з політичних і екологічних. Видається неправильним брати стільки товарів, скільки є в наявності, бо через людське марнотратство страждає природа. Сталий розвиток неможливий за панування такого рівня життя, який люди вимагають і якого притримуються. Високий рівень життя веде до розкоші та зверхнього користування. Було б добре вдовольнятися якомога меншим, та й цього забагато. Потрібно знайти золоту середину.

Релігійні рухи засудили супутню рівневі життя техніку й інші матеріальні блага, наприклад, меноніти в США в Пенсильванії. Ортодоксальні євреї не беруться ні до якої роботи в шабат. Це передбачає повну відмову від користування технікою. Не можна натискати кнопку виклику ліфта. Тому ліфт переміщається між поверхами автоматично, без тиснення на кнопку. Ідея в тім, аби зберегти первісний життєвий устрій, описаний в святих писаннях. Але тут йдеться не про протест проти рівня життя як такого, а про щось заборонене Богом, і рівень життя — не те, що він забороняв би.

Як на мене, дивно й цікаво те, як людині в багатому суспільстві вдається відмовитися від усіх земних благ, а її рівень життя при цьому не падає. Вона бідна добровільно. Це інша річ, ніж справжня бідність. Справжній бідняк у багатій країні нещасний — він проклинає свою долю. З більшою охотою він був би причетний до усіх тих благ, які його оточують. Купував би шубу і нове авто, їздив би на Канари і вечорами ходив в ресторани в центрі. Смакував би вино, а не лише те, що під його виглядом продають в упаковці з краником в «Алко». Стригся б у перукаря. Згідно з визначенням, щастя — коли не прагнеш і не намагаєшся вийти з ситуації, у якій перебуваєш. Щасливий своєю ситуацією задоволений. Добре бути щасливим. Але недобре бути бідним, бо бідний із ситуації намагається вийти весь час. Той, на кого поширюється феномен П. Лінколи, — щасливий. Він сам обрав бідність і йому так добре. Немає ніякої потреби змінювати ситуацію, коли вже у ній перебуваєш. Ровера й човна з веслами достатньо. Єдиний привід для нарікань — що інші так не роблять. Дехто досі має два авта і літає за кордон для розваги тричі на рік.

Людині у Фінляндії доступні всі можливі блага високого рівня життя. Можливо, вона відмовляється від деяких із них, але рівень життя не стає нижчим. Людина може будь-коли придбати нове авто, просто собі зайти в салон і оформити кредит. І утім, вона їздить на старенькому ровері. Це ніяк не погіршує її долю. Та настільки ж вдала, як і у водія шикарного авта або покупця нового позашляховика. Все діло в добровільності. Ніхто не може погіршити власну долю добровільно, якщо тільки не порве своїх грошей. У фінів високий рівень життя просто тому, що всі матеріальні блага тут доступні. Можна, звичайно, думати, що іммігрант або представник якоїсь меншини не має доступу до такого самого життєвого рівня, як решта. Це не проблема рівня життя, це відсутність справедливості. Фінляндія могла б забезпечувати однаковим рівнем життя всіх, але не робить цього — якщо під рівнем життя розуміти доступ до джерел матеріальних благ.

Усі не мають усього, але нікого не можна вилучати з розподілу матеріальних благ. У всіх має бути належний рівень життя. Можна вийти з кола самому, але не можна змушувати покинути коло інших. Економічна дискримінація несправедлива. У цьому сенсі бідність стає проблемою країни з високим рівнем життя, такої як Фінляндія.

Далі необхідно буде застосувати абстрактне мислення. Мені прикро, та нічим не можу зарадити. Обіцяю не чинити цей гріх удруге.

Припустімо, що є дві країни, Х та Y. У кожній з цих двох маленьких країн є 2000 телефонів. Країни однаково багаті. Кожна має однакову кількість товарів і статків. Але уявімо, що у країні Х половина людей має по кілька телефонів, а реш­та — не мають жодного. А в країні Y, своєю чергою, телефони розподілені нарівно, причому таким чином, що у кожного не більше одного телефону. У деяких жителів обох країн немає телефонів, але в країні Х власників телефонів менше. У крайньому випадку в країні Х усіма телефонами володіє одна людина, а інші лишаються без них. Як я вже казав, обидві країни однаково багаті, але в якій з них вищий рівень життя? Очевидно, що рівень життя вищий у країні Y, адже там у більшої кількості людей є можливість мати телефон.

Цей мислеексперимент показує, що рівень життя і багатство країни — дві цілком різні речі. Рівень життя не можна виміряти кількістю телефонів. Необхідно провести опитування, у скількох людей телефони є. Тільки тоді стане очевидно, що у країні Y рівень життя вищий. Необхідно взяти до уваги не лише кількість товарів, а й їхній розподіл. Проблема ускладнюється, коли у країні Х 2000 телефонів розподілено зовсім неоднаково, а в країні Y 1000 телефонів розподілені нарівно, тобто кожному щасливцю дістається по одному телефону. У якій з країн тоді буде вищий рівень життя? На це питання немає правильної відповіді. Певно, що приємніше жити в країні Y (наприклад, на Кубі), ніж у країні Х (наприклад, в Бразилії). Рівноправна Y щасливіша від протилежної їй Х. От ми і дійшли до витоків романтизації соціалізму.

3.1.3. Історія визначення рівня життя

Що становить собою рівень життя? Рівень життя становить собою матеріальні блага. Життєвий рівень — вузьке поняття, яке потрібно доповнити ідеями якості життя і благополуччя, що ми в наступних главах і зробимо. Утім, рівень життя — поняття корисне, воно пояснює щось