Димитр Ангелів - Сміливий чунг

до самої вершини. Але нічого, крім голих куп каміння, не знайшли. Увечері, замість того щоб шукати зручного дерева для ночівлі, вони, голодні й замерзлі, прихистилися в западині під скелею. Дощ мрячив цілу ніч. І хоч холод та вологість давали себе взнаки не менше, ніж голод, западина під скелею виявилася зручнішою для ночівлі, ніж дерево. Притулившись спинами одне до одного, підібгавши коліна и поприсідавши навпочіпки, голодні и знесилені чунг і пома задрімали. І помі приснився дивний сон…

Снилося їй, ніби вона знову мала народити маленького чунга. І от, шукаючи захистку, — натрапила на таку саму западину в скелі, тільки набагато глибшу й ширшу. Всередині було світло, як назовні. Раптом пома помітила в кутку западини якусь дивну маленьку тваринку — пухнасте, з гострою мордочкою і гострими вушками звірятко. З її появою звірятко втупило в неї свої очиці й замахало довгим хвостом, а потім враз кинулось до неї і, перш ніж вона встигла його зловити, ввігнало гострі зуби в її задню кінцівку. Пома схопила його за шию, міцно здушила пальцями й недбало відкинула геть. Звірятко пронизливо завищало й почало метатися в западині з кутка в куток. Пома не зводила з нього очей.

Раптом звірятко з дивовижною швидкістю почало рости. Воно вже було таке завбільшки, як ри-мі, потім перестало метатися й вищати, присіло на задні лапи, підняло вгору мордочку і жалібно завило. Пома кинулась до нього, але воно спритно й легко відскочило вбік, присіло й знову завило. Пома вдруге метнулась до нього, та воно й цього разу відскочило від неї. Розлючена невдачею, вона почала ганятися за звірятком по западині, але воно все виверталося й відскакувало від неї. Один раз пома вже мало не спіймала його, та раптом спіткнулася об якийсь оцупок, і воно знову вислизнуло з її передніх кінцівок. Тоді пома схопила оцупок, замахнулася ним і вдарила звірятко. Але тепер вона побачила ще більше диво: звірятко страшно заревло, перекинулось і враз обернулось на велетенського рудого грау, який одразу ж кинувся на неї. Заніміла від жаху, вона хотіла вибігти назовні, але отвір у западині виявився закритим. Тоді вона сховалася в кутку й підняла оцупок, захищаючись від грау. Він стрибнув на неї, та наткнувся на той оцупок і відскочив назад. Потім кинувся вдруге, але й цього разу мусив відступити.

Потім грау перетворився у мо-ка. Він збільшився удвоє, звівся на задні лапи, простяг до неї величезні передні, вихопив оцупок, який пома тримала над головою, і проковтнув його. Потім уперто й мовчки став дивитись на пому. Пома заревла й кинулася тікати, але мо-ка наздогнав її, навалився на неї й почав душити. Тоді вона передніми кінцівками схопила камінь і вдарила ним звіра по гострій морді…

В ту ж мить несамовитий рев примусив пому здригнутися й розплющити очі. І вона справді побачила мо-ка. Великий і волохатий, він стояв, затуливши своїм тілом широкий вхід до западини і втупивши в них мовчазний, упертий погляд. Чунг перший відчув його присутність. Він схопився і злякано заревів. Мо-ка відповів коротким, глухим риком і, звівшись на задні лапи, хотів упасти на нього. Розгубившись від такого раптового нападу, чунг розчепірив свої жилаві передні кінцівки, випростав їх і вп’явся пальцями в кудлату шерсть на шиї звіра. Почалася жорстока, нерівна боротьба.

Помі здавалося, що вона знову бачить той самий страшний сон. Швидко відірвавши від груді маленького чунга, пома відштовхнула його назад, потім, під впливом того, що вона тільки-но бачила уві сні, схопила камінь і кинулася до чунга й мо-ка. І вже не уві сні, а наяву кілька раз ударила по голові страшного звіра — з силою, породженою почуттям неймовірного жаху і скаженої люті, з силою чунга, що несподівано опинився в смертельній небезпеці. Удари падали один за одним — швидкі, короткі, блискавичні.

Череп у мо-ка був проламаний. Звір глухо заревів, обернувся до неї, покинувши чунга, але раптом похитнувся і впав на землю, прикривши голову передніми лапами. Тоді пома стрибнула на нього і, страшенно ревучи, ще завзятіше почала вдаряти каменем. З голови хижака потекла кров.

А пома не переставала ревти і бити. В цю мить вона не відчувала ні голоду, ні холоду, ні вогкості. Відчувала під собою тільки м яке, волохате тіло мо-ка та твердий камінь, який вона затисла між пальцями.

Доки пома переходила від сну до дійсності, чунг почав пригадувати те, що він одного разу вже пережив. Дивлячись на те, як пома гамселила по голові мо-ка, він згадав про свій поєдинок з велетнем-удавом, і перед його очима постало довжелезне лускате тіло тсі-тсі. Він немов знову опинився в смертельних обіймах удава, пригадав, як упав з ним на землю, як потім нагнувся над мертвим тсі-тсі і в нестямі вдарив по ньому гострим каменем…

Він підбіг до поми, вихопив з її пальців камінь і підніс до очей. Раптом з грудей його вихопився дивний, незвичний звук — звук, якого досі не вимовляв ні один чунг, звук, що свідчив про якесь остаточне прояснення в його свідомості.

І справді, лише тепер він цілком ясно усвідомив, що можна зробити гострим каменем, затиснутим у передніх кінцівках: ним можна убити будь-яку, навіть дуже сильну тварину, вдаривши її по голові. Лиш тепер чунг зрозумів, що він і пома набагато сильніші від будь-якої тварини, якщо тримають у передніх кінцівках камені. І лиш зараз він зрозумів, що відтепер вони вже не будуть здобиччю ні для івода, ні для мо-ка і що в майбутньому самі вбиватимуть цих кровожерних звірів, якщо ті зважаться на них напасти.

Крізь густу пелену хмар з неба разом з дрібненькими краплинами дощу просочувалося сіре світло раннього ранку. Дерева й скелі почали окреслюватись дедалі чіткіше, і лиш найвіддаленіші ще дрімали, оповиті тьмяною синявою: легка імла низько нависла над землею і заволокла обрій.

Коли зовсім розвиднілось, один із чунгів, що забрів у цю місцевість, шукаючи коріння та молоденьких пагінців, побачив перед входом до великої печери розпростерте тіло величезного мо-ка і на ньому двох здоровенних чунгів. До грудей одного з них щільно прилип ще один, маленький чунг. Обидва вони стояли, стискаючи пальцями передніх кінцівок по