Тамара Крюкова - Чаклунка з останньої парти

сподіваєтеся, що хтось дасть вам більше. Я запропонував сотню лише із співчуття, щоб вам не тягати цей мотлох із собою, — навздогін сказав антиквар, але вони, не обернувшись, вийшли за двері.

Августина була така сердита на дурноголового старого, що навіть вуличний шум не міг її злякати.

— Лише уяви, цей старий бовдур назвав нашу державну святиню простою залізякою! За своє життя я побачила багато чого, але подібного невігластва зустрічати не доводилося. У мене так і свербіли руки гарненько його провчити, — бушувала чарівниця.

Липочку теж зачепило нешанобливе ставлення лахмітника до чарівної корони, але навколишній світ цікавив її куди більше. Дівчинка на всі очі поглядала сюди-туди і раптом побачила страшне пророцтво. Липочка смикнула бабусю за рукав:

— Бабусю, ти тільки поглянь!

Величезна картина займала майже півстіни високого будинку. На ній було змальовано зруйноване місто, а поверх вогненно-рудими літерами написано:

«Армагеддон» Наближається кінець світу! Дивіться з 22 жовтня

Августина ахнула.

— Ось тобі й раз! Попали з вогню та в полум'я. То-то на вулиці стовпотворіння, немов вороже військо ось-ось до міста увійде. Ми не можемо залишитися осторонь. Світ треба рятувати. Потрібно терміново знайти когось із чарівників і долучитися до роботи. Тільки ось де їх шукати? — задумалася Августина.

— У три «Д», — підказала Липочка і показала на афішу з іншого боку кінотеатру:

«Учень чаклуна» Тепер і в 3D

Августина зневажливо пирхнула:

— Від учня, звичайно, користі мало, ну та нічого. Через нього вийдемо на вчителя.

Не гаючи марно часу, Августина звернулася до котрогось перехожого:

— Шановний, ви не підкажете, де міститься три «Д»?

Чоловік похитав головою і пішов далі, захоплено розмовляючи сам із собою.

— Божевільний, як п'ята носорога, — похитала головою Августина.

Поки бабуся дивилася вслід нещасному божевільному, Липочка помітила, що на неї з цікавістю поглядають двоє парубійків. Дівчинка ввічливо посміхнулася. Хлопці посміхнулись у відповідь. Липочка підійшла до них і запитала:

— Ви не знаєте, де можна побачити учня чаклуна?

— Майже в усіх залах, — відповів той, що вищий.

— В усіх одразу? — здивувалася дівчинка.

Вона мимоволі перейнялася повагою до незнайомого учня. У Вернисвіті не всі чарівники вміли бути присутніми в кількох місцях одночасно, а тут учень був здатний на такі дива.

— У тебе прикольний вигляд. Хочеш, сходимо разом? — запропонував другий хлопчина.

— Куди це ви зібралися її вести? — втрутилася в розмову Августина, що саме нагодилася.

— Ви що, з етногрупи? Виступати приїхали? — замість відповіді запитав високий.

— А як ти здогадався, що ми не місцеві? — запитала Липочка.

— Прикид кльовий. Ульот!

Августина і Липочка здивовано перезирнулися. Слова звучали начебто схоже, але що вони означають — годі було второпати. Довелося признатися, що тутешнім діалектом вони не володіють.

— Ми не розуміємо по-вашому. Можеш перекласти? — відверто попросила Липочка.

Хлопці розсміялися, неначе вона сказала смішний жарт. Високий постарався викласти свою думку зрозуміліше, але його словник не відзначався багатством.

— Одяг у вас того… — покрутив рукою високий, не знайшовши відповідного слова.

— Ні, правда, звідки ви приїхали? — запитав той, що нижчий.

— А ось це вас, юначе, не стосується. — Августина підібгала губи, взяла Липочку за руку і повела геть.

— Ото викопна онучку пасе, — сказав високий.

Він не чекав, що стара його почує, але Августина, якщо треба, могла розчути, як тріпоче крильцями міль в одежній шафі. Вона обернулася і з гідністю промовила:

— Перед кінцем світу вам слід було б поводитися розважливіше.

Хлопці як громом прибиті дивилися їм услід.

Аж коли бабця з онучкою розчинилися в натовпі, високий сказав:

— Ні, вони не з етногрупи. Сектанти. Чув, про кінець світу базарить?

З цієї зустрічі Августина здобула корисну науку: щоб