П'єр Паоло Пазоліні - Нафта

Нотатка 22с

ТАК ЗВАНА ІМПЕРІЯ РОДИНИ ТРОЯ.

НАЙВАЖЛИВІША ГАЛУЗЬ БРАТА КВІРІНО

Проте найголовнішою галуззю для брата Квіріно була його діяльність, пов’язана з Прикладною інформатикою, де все залежало виключно від нього. У свою чергу завдяки Прикладній інформатиці було створено три фірми, пов’язані між собою. «Ліньєа» Троя Квіріно & К. КТ{17}, офіс якої розташовувався неподалік вулиці Санто Спіріто, на вулиці Мандзоні. Уставний капітал: 100 000, але командитним вкладником є «Пентавалор Траст Реґ.» з Ешена (?), про яке вже йшлося раніше. «Sdn» — того ж таки Квіріно Троя & К. Цього разу капіталу — 120 000 лір, офіс так само неподалік вулиці Санто Спіріто — на Віа делла Зпіґа. Діяльність: як завжди — купівля та управління нерухомим майном. І нарешті «Патерн Італьяна», у якої є власна коротенька історія існування. З’явилася вона кілька років тому під назвою «Am. Da». Вона стала частиною ЕНІ, для того щоб забезпечити виняткові повноваження та принцип субсидіарності[78]: отже, як і для інших своїх фірм, Троя знайшов собі командитного вкладника, який розташовувався в Ґонконгу. «Am. Da» — «Amministrazione Dati» — AT «Управління інформацією» — теж розташовувалось на вулиці Мандзоні, при таємних дочірніх підприємствах, втім, на відміну від останніх, діяльність цієї фірми полягає у «створенні й управлінні центрами з обробки інформації як власної, так і за дорученням третіх осіб тощо». Спочатку за керівника було призначено порядного міланця, ба навіть кремонця (порядного, значить дещо занадто консервативного), якого, однак, скоренько замінили на іншого ломбардійця, того самого Беолкіні, Вірджиліо Беолкіні, якого згодом ми побачимо на чолі вже згаданої «Sdn», де він матиме достоту такі самі обов’язки Єдиного Управляючого. Він був родичем з боку дружини, по материній лінії ххх. Що ж стосується його жінки, Каміли ххх, то єдине її досягнення в тому, що вона народила Альдо Трої двійко дітлахів, хлопчика Вінченціно та дівчинку Пінету. Пара бідолах, які були фізично ххх, як не сказати — миловидні, мали гарне здоров’я і за інших обставин могли б обоє стати щасливими. Окрім чесноти бути матір’ю двох діточок, Каміла ххх в очах Трої мала ще одну перевагу: жінка знала, як почуватися у своїй тарілці у церкві, а надто під час похоронів. Тож, щодо цього, дійсно прикро, що її чоловік не мав більше високих прагнень, наприклад, стати міністром. За рік фірму «Am. Da» поглинула «Li. De» («AT Демографічні Основи»), діяльність котрої спрямувалася на «друк та відправлення кореспонденції, створення картотек тощо». А коли початковий капітал виріс з мільйона до п’ятнадцяти, напрямок діяльності вимальовується чіткіше: «створення програм для дослідження та збирання даних, оброблення та поширення інформації, консультування та надання послуг з електронної обробки даних».

Технічно це щось на кшталт невеличкого ЦРУ (інформаційна служба міністерства оборони), що за кілька років з великим успіхом прислужиться Трої, котрий, як ми побачимо далі, обійме іншу державну посаду. Крім того, культурна особливість «Li. De» є прообразом інтересів, до яких Троя аж ніяк не байдужий, принаймні на початку, й ці інтереси мають безпосередній стосунок до нашої розповіді. За радою трьох засновників, «Li. De» (нарешті) переїздить до Рима, аж поки вірний нотаріус Трої (я несправедливо знехтував цим персонажем: звали його Еудженіо Трамонтін, зазвичай він теж був «носієм» венетійського діалекту серед фріулійців) не повідомляє, що наразі капітал фірми складає триста мільйонів. Один член ради подає у відставку. На його місце ставлять іншого. Фірма отримує нову назву — «Da. Off» — «Data Office». Але ненадовго, бо незабаром уже згаданий Вірджиліо Беолкіні обіймає посаду того, хто замінив члена ради, котрий подав у відставку, крім того, інші двоє членів ради поки залишаються на своїх посадах. Фірмі знов повертають стару назву. Саме на цьому етапі (коли капітал сягає дев’яти сотень мільйонів) президентом призначають Квіріно Трою, й організація, розширяючись та розростаючись, отримує остаточну назву «Патерн Італьяна». (Беолкіні йде, натомість повертається один із звільнених раніше членів, до них приєднується Евелін Лейн, людина з Ґонконгу.) Компанію «Патерн Італьяна» поспіхом (йдеться про час, який я описую) віддали американцям. На початку шістдесятих вона може запропонувати ЕНІ передові технології в галузі «computer letters»[79], а також створення «mailing lists»[80] та вирішення проблем «direct marketing»[81].

Нотатка 22с

ТАК ЗВАНА ІМПЕРІЯ РОДИНИ ТРОЯ.

БЛОХА ЛИХОСЛОВИТЬ ПРО ВОШУ

На чолі двох інших відгалужень імперії родини Троя стоять два чудових втілення ломбардійсько-венетійської угоди, яка складає (хай і з невеличким тьмяним південним корінням) основу такої імперії. Один з них — Ермініо Косут з Порпето, чий портрет ми вже намалювали й розповіли про дитячі роки, не згадавши хіба лише дружбу зі старшим братом Трої — Ардуїно. А інший теж «сміливо ризикнув перейти» «coram montes», проте не понурі пагорби провінції Венеція-Джулія, а повітряні, перед альпійські ххх; він теж блукав білою галькою та нескінченними небесно-блакитними потоками, але іншої річки, не Ізонцо, а Ольйо. Родом він був з наразі вже сильно промислово-розвиненого містечка між Бергамо та Брешією. Отож був він частиною системи ххх, женоподібної: Ерменеджильдо ххх. Хтозна чому, але порпетійцю Ермініо Косуту та хххцю Ерменеджильдо ххх випала на долю безкінечна й загадкова ворожнеча, яка, втім, не заходила далі якогось дошкульного жарту, від якого кожен по черзі не міг утриматися.

У цю мить завжди втручався Ардуїно Троя, котрий любив говорити одну й ту саму готову фразу, яка, втім, завжди досягала мети: «Блоха лихословить про вошу». Ермініо Косута поставили на чолі «Petrolifere dirette», а Ерменеджильдо очолив «Metanifere indirette».

Від обох цих маткових організацій, які не позбавлені сучасної як не гомерівської, то гесіодівської епічності, виростають чудово організовані нові відгалуження: ніби гілки зі стовбура, які згодом перетворюються на буйну листяну крону.

Почнімо з «Petrolifere dirette» й зробімо це лише з тої простої причини, що, оскільки «Metanifere indirette» має власну користь для нашої розповіді, нею ми мусимо закінчити.

Гаряче прошу тебе, читачу, не забувай, що цей, швидкий, як вихор, екскурс має певну мету, а те, що затягує розповідь, — то, зрештою, не що інше, як звичайнісінька «сюжетна інтрига». Роздивившись кожне відгалуження імперії Трої, ми маємо врешті-решт дістатися до останньої гілочки, останнього паростка, за яким, одначе, як ви самі переконаєтеся, буде поставлено величезний знак питання неоднозначної природи: ми опинимося, як ви побачите, на перехресті двох світів, частково там, частково тут, частково в одному володінні, частково в другому. Але його неоднозначність стане сенсом історії Карло, та тим, що визначатиме