Igor Shnayder - Котик-лицар Мур Пригоди у Казковому Звіриному Світі, Igor Shnayder

Великий лицарський турнір

Над старим містом повисла тиха завіса очікування. Великий лицарський турнір вже наближався, а кіт Мур, не маючи за плечами багатого досвіду турнірів, готувався змагатися з досвідченими лицарями з більшості тваринних земель. Але тренування з майстром Шурком не були даремними, і тепер, сповнений знань і досвіду своїх попередніх пригод, він почувався готовим до цього випробування.

Лицарське наметове містечко майоріло стягами всіляких кольорів, візерунків і гербів. Воно жило, ніби справжнє створіння — шуміло, хекало, сміялося чи сперечалося, гомоніло або шепотіло, але завжди було сповнене життя. Лицарі — в наметах, на подвір'ї, в латах і без них — представники цієї уславленої спільноти були всюди. І Мур почувався тут своїм. 

Встановивши свій намет, Мур вирушив до ристалища — місця, де мали проходити турнірні бої між лицарями, і куди вже сходилися глядачі, аби побачити приготування. Там кіт зустрів кількох лицарів, з якими вже давно добре знався. Серед них були лицар півень на ім’я Кукаріо та лицар бик Мо. 

— Вітаю вас, панове лицарі! 

— Ко! Хто це в нас тут? Невже сам пан лицар Мур! — Кукаріо, як завжди, усміхався. 

— Та це ж прославлений лицар, що розкрив змову проти самої Королеви Лисиці! — Мо також не приховував радості від зустрічі. 

— Та годі вам! Я теж радий вас бачити! — Мур по черзі обійнявся з друзями. 

Кукаріо — з південного, жаркого краю Королівства. Завжди усміхнений і безжурний. Він носив полегшені лати, які дозволяли йому рухатися швидко й частіше ухилятися від ударів, ніж приймати їх на себе. Мо був повною протилежністю — великий і могутній лицар у повному обладунку, майже весь закутий у залізо. Його міцна голова могла відбити й булаву — навіть без шолома. Дві зовсім різних, але щирих друзів. 

— Розповідай, де був, вусатий! — гукнув Кукаріо, як завжди, з усмішкою. 

Мур почав здалеку — адже бачився з лицарями востаннє дуже давно, і залишилися тільки теплі і радісні спогади. Лицар розповів, як зустрів дракона, допомогав бджолам і ведмедю, що сталося на королівському балу, як шукав Знак Казкового Королівства — і знайшов подругу, але майже втратив її. Півень та бик уважно слухали Мура — разом з ним переживали пригоди, раділи, дивувалися, сумували, сміялися з кумедних випадків та веселих історій.  

Довго ще розмовляли отак, поруч. Мур стояв між двома лицарями й розповідав і розповідав свої історії. Давно вже не було в нього такого спокійного часу з друзями. 

Спати Мур пішов до намету, коли сонце вже майже сіло. Вранці розпочнеться відкриття турніру, а потім — перші бої та змагання. Кіт лежав у своєму похідному лежаку й думав про завтрашній день. Він трохи хвилювався — це мав бути його перший турнір. Раніше він був лише спостерігачем: знав правила й традиції, але сам участі ще не брав. І ще з дитинства мріяв, що колись вийде на ристалище — в латах, під власним стягом і гербом. Тож у наступні дні Мур дізнається, чи зможе показати себе серед лицарів, які вже пройшли не один турнір. 

Вранці наметове містечко ожило: всі поспішали, снідали, збиралися. Мур з’їв лише трохи — живіт зводило від хвилювання. Здавалося б, він уже стільки пережив і пройшов як лицар — а тут хвилюється, наче вперше, як тоді на тренуванні з майстром Шурком. І хоч розум підказує: не варто хвилюватися — серце б’ється швидко, в животі стискає. А сам лицар перебуває в приємному передчутті: скоріше б усе почалося. 

Уперше над ристалищем загуділи могутні труби — це був сигнал для лицарів збиратися на арену до відкриття. Другий раз труби загуділи — сповістили  про прибуття мера та міської знаті. Глядачі розсідалися на трибунах, а ті, кому не вистачило місця, стояли у проходах, біля трибун і навіть чіплялися за огорожу — ніхто не хотів пропустити таку подію.

Мур уже стояв на ристалищі серед інших лицарів — у повному спорядженні, з мечем і щитом, — коли труби прогуділи втретє. Це був знак початку урочистого відкриття турніру. Герольд зійшов на трибуну, оглянув усіх присутніх, посміхнувся — і промовив:

— Пані й панове, мешканці міста та його гості! Сьогодні ми зібралися тут заради неймовірної події — Великого лицарського турніру! Лицарі з усіх куточків Королівства прибули, щоб взяти в ньому участь, продемонструвати свої вміння й визначити найвправнішого лицаря року. А ми, шановні глядачі, з превеликим задоволенням будемо за всім цим спостерігати! Маю честь оголосити турнір відкритим! Бажаю лицарям успіху та наснаги, а глядачам — приємного й захопливого перегляду! 

Трибуни заревіли, закричали, запищали й заскигли. Ця суміш звуків заполонила все навколо. Лицарі усміхалися й терпляче чекали, поки на трибунах ущухнуть бурхливі емоції. 

— Де б нам іще так раділи, як не на турнірі? — мрійливо промовив Кукаріо, стоячи поруч із Муром і усміхаючись до натовпу.

— Лицарів люблять і поважають усюди, мій друже, — заперечив Мур. — Не лише на турнірах вітають представників нашої спільноти. 

— Ко-ко, мій пухнастий друже, лицарство в мандрах, якими ти довго йшов, і лицарство при дворі чи на турнірі — це зовсім різні речі, ко. І скоро ти це відчуєш. Від друзів можеш чекати чесного двобою, але будь пильним і не надто довірливим. На турнірі лицарські чесноти не завжди в пошані — повір мені, ко! 

— Що ж, це мій перший турнір, у якому я беру участь. Але твої слова, мій пернатий друже, не надто надихають. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍