Квіткова долі - Історія Дор. Кинджал смерті, Квіткова долі

Ти йдеш на побачення? — повідомлення від Назара.

«Іду» — я відправила Назару таку відповідь. Я не хотіла ніяких побачень, але Назар примусив мене, переконавши, що мені це конче треба. І в якійсь секунді я подумала: а чому б ні? На ранок я повернулася в ресторан, і Назар чекав на подробиці.

— Привіт.

— Привіт.

— Вікторе, ти на роботу не йдеш? — запитала я.

— Підвіз Назара і на чашечку кави заскочив. Він пішов у кабінет, зараз повернеться.

— Між нами мир.

— Я з тобою не воював. Ти злилася на мене через дитину.

— Ти не повинен був вплутувати Макса.

— Послухай, я маю подбати про спадкоємця. Я не хочу, щоб у майбутньому сім’єю керували діти твого брата або цих близнюків. Та й Падре може склепати дітлахів. Ліля очолить сім’ю після Олега, а її батько гарно її виховає та підготує, ми всі прослідкуємо.

— Вона ще дитина.

— Усі ми були дітьми.

Віктор почув кроки Назара.

— Так, ми змінили тему.

— Ну, як твоє побачення? — запитав Назар.

— Усе ідеально — я зупинилася.

— Але... — додав Віктор.

— Але я стара для цієї ролі.

— Припини.

— Богдан... він хороший, він поводився як джентльмен. Ти уявляєш, він приніс квіти. Ти знаєш, коли все гарно, наче в кіно з бантиками і рожевими поні, аж млосно.

— І чим він тобі не підійшов? — запитав Назар.

— Розумієш, він мене не бісить.

— Не бісить? Чуєш, Вікторе, то тепер, щоб людина тобі подобалася, треба, щоб вона тебе вибішувала?

— Чого тепер? Це завжди так було — Віктор посміхнувся.

— І я тебе бісив?

— Ще як.

— І коли це було?

— Коли, коли... — я посміхнулася. — Ти не помічав нічого.

— Твій погляд... ти не був такий милий зі мною, як з гостями ресторану, коли подавав чашку або склянку на барі, а на мене ти дивився як відлюдник і ні разу не посміхнувся.

— Ніколи такого не було — стверджує Назар.

— Було, друже, було. — я підтвердила слова Віктора.

— І що ти зробив?

— Він заставив тебе дивитися таким поглядом, як це цуценя - я показала на маленького песика Джека.

— Я так не дивлюся.

— Дивишся, любий, в тебе погляд як в цих анімешних героїв.

Задзвонив телефон.

— Відповідай, капітан викликає.

— Зараз буду — сказав Віктор по телефону.