Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

Трійнятам сказали, що мама поїхала в лікарню, тільки після її від'їзду. Бо вони ледь істерику не закатили. Як не дивно, допомогли мої однокласники і змогли їх відволікти і зайняти.

— Спасибі вам хлопці! — сказала, коли хлопчаки знову погнали наввипередки з двійнятами на самокатах.

— Давайте частіше так гуляти! — запропонував Шон.

— Давайте, — погодилася я, — тим паче двійнята із сім'єю переїхали в наше місто. І можливо, теж підуть у нашу школу.

Хлопці задоволено усміхнулися. Генрі, спостерігаючи за нашим спілкуванням, звернувся до Лаури:

— Буде дуже добре, якщо наші діти будуть в одному класі вчитися. Хлопчаки дуріють без дівочої уваги.

— Дайте вгадаю, огребають від малятка Лії?

— Не те слово огребають, якщо надто сильно дістають, вона їх примудряється побити або перецарапати.

— Хм, це у вас зовсім маленький колектив. Бідний куратор.

— Справляється. Дуріють вони на перервах.

— З моїми кнопками будуть на уроках. Їх ледь зі школи не виключили за вельми хуліганську поведінку. Подивимося, що тут буде. Нудно їм точно тепер не буде.

Трійнята Мірл, Майкл, Мітчел спали в моєму ліжку і починали плакати, якщо я намагалася піти з кімнати.

Вляглася спати кошеням після їхньої обіцянки не чіпати мене. Треба віддати належне, діти дотримали слова. Увечері їм це було зробити простіше, а вранці сиділи й дивилися, як я сплю. Їхні подушки поклали нижче, а я лягла в узголів'я. І нам чотирьом місця вистачило. Ліжко в мене було доросле, і я відмовлялася його міняти. І так батьки або брати могли полежати зі мною ввечері. А так, ми комфортно помістилися і в мене було достатньо місця, щоб витягнутися.

Зрозумівши, що дітвора спати вже не буде, і мені їхні погляди не дадуть поспати, потягнулася. І пішла тертися об хлопчаків. Вони обережно і дуже дбайливо гладили і зараз були сама ніжність і акуратність. Лизнула кожного в ніс за хорошу поведінку. Потім зайшла моя мама і повела їх вмиватися і чистити зубки. А я перетворилася і розтягнулася на ліжку.

Видіння було порівняно з ударом запорошеним мішком по голові. Задушливе й оглушливе. Почула, як хлопчаки втекли на перший поверх грати. Почала приходити до тями. Видіння було складним. Змогла відразу витягнути те, що планується замах на правителя. І навіть якщо я передам інформацію, його все одно вб'ють. А все тому, що в його оточенні є той, хто в цьому зацікавлений. І якщо я залишуся з родиною, вони постраждають через мене. Тато загине, нам скажуть загинув під час затримання злочинця. А насправді його вб'ють як повчання мені та Янушу. Щоб ми не заважали комусь. Зараз не можу зрозуміти кому. Є тільки одне бажання піти з дому, щоб урятувати сім'ю. Від мене одні неприємності й проблеми.

Склала в рюкзак, який брала на літню практику з Янушем. Став у пригоді намет і частина одягу ще на мій розмір. Кілька комплектів одягу, свою техніку та картку. І пішла на вихід. Вже не знаю, де і в якому місці в батька інтуїція вмикається. Він мав бути на роботі! А він сидить на кухні й п'є чай, і ще сидить обличчям у мій бік. Одразу помітив, що я вдяглася по-похідному і з рюкзаком.

— І куди зібралася, моя серйозна донечка?