Ярл Конг - Наречена мого брата, Ярл Конг

- В плані ти винен? Що означає ти винен? Яким чином ти винен? - Язик вже як і голова відійшов від першочергового шоку й почав працювати як помело, ставлячи хлопцю питання за питанням. Від відповідей на які залежала доля живої людини. Моєї подруги й рідної сестри цього персонажа навпроти.

- Я винен, винен, винен..., - Рината ніби заклинило і він почав повторювати "винен" раз за разом, при цьому розкачуючись на кріслі, як маленька дитина, а ось його погляд не мав нічого спільного з людиною. Це був погляд монстра.

- Та прийди ти в себе нарешті! - При цьому дала такого дзвінкого ляпаса Ринату, що той миттю замовк, вже дещо поліпшуючи ситуацію і нарешті зміг зосередитися на мені. Поглянути мені у вічі, а не кудись повз. В сторону чогось, чого й не існувало. - Ти тут? Зі мною? Впізнаєш мене?

- Ну... так, звичайно, - хлопець явно не тямив якого чорта я ляснула його по пиці, був здивований, чи то навіть дещо ображений моїм вчинком, - Емілі, ти чого? Чого ти б'єшся?

- Це я чого? Це ти чого! - Я готова була піднести руку ще раз, щоб повторити процедуру й цілком та повністю повернути Рината в цей світ, але в останню мить стрималася, оскільки почула кроки, а повернувшись в той бік, звідки вони лунали, побачила Артура. Котрий впевненим кроком направлявся до нашого дуету.

Якщо наречений йде впевненою ходою, отже, не все так погано? Все можна виправити? Є шанси витягнути подругу з цього далеко не приємного місця?

- Коханий, любий, - я не втрималася на місці, хвилювання спалювало мене зсередини, тож поки воно повністю не докінчило моє єство, кинулася в обійми Артура, а після з надією поглянула йому у вічі, - ну, що там? Це ж якась помилка, так? Лера ні в чому не винна і її просто хтось підставив?

- Просто хтось підставив? - Перепитав наречений, ще й так поглянув, чи йому справді не почулося і я вимовила саме дане питання. На що я тільки кивнула, не розуміючи, де я припустилася помилки в цьому запитанні. - Емі, просто так ніхто не підкидає іншій людині речовини, які викликають галюцинації й за які притягують до кримінальної відповідальності. Це не цукерку підкинути в надії привернути увагу. Твою подругу не просто так підставили. Якщо дійсно підставили, а не вона сама вирішила спробувати щось новеньке.

- Але ж ти можеш допомогти? Зможеш її звідси витягнути? - Я пропустила повз вуха припущення Артура стосовно того, що Лерка могла самотужки придбати ці таблетки й після ними побалуватися. Я знаю, що мій наречений її недолюблює, тож всяке може про неї подумати. І про найгірше в тому числі. Він то не знає дівчину так добре, як її знаю я.

- Я запустив процес, але до завтра їй доведеться побути тут, подумати над своєю поведінкою і над тим, з ким вона водиться.

- Дякую, коханий! Ти у мене найкращий! Обожнюю! - Навіть певний час у цьому відділку це нічого хорошого, але якщо врахувати який термін може світити Лері у випадку доведення її вини, то думаю провести одну ніч тут для подруги виявиться легкою прогулянкою. Тож я була безмежно вдячна Артуру, засипавши його обличчя поцілунками.

- А цей що? - Чоловік зневажливо киває в бік Рината, котрий після мого ляпаса все ж приземлився на цю землю, саме тому поглядає на нас з Артуром. Скоріш за все, очікує якихось новин стосовно своєї сестри. Він то сів у калюжу, а тепер очікує дива від інших.

- Говорить, що це він винен, - що і до чого я не вивідала, тож повідомляю нареченому тільки те, що встигла добитися від Рината.

- Пішли, - наречений не довго думаючи хапає мене за руку та ми вдвох прямуємо до хлопця.

- Як там Лера? Що з нею? Її випустять? - Зараз вже не скажеш по зовнішньому вигляду Рината, що буквально дві хвилини тому він знаходився в астралі та лякав своєю поведінкою. Сто двадцять секунд тому по цьому хлопцю плакала божевільня, а вже зараз це цілком адекватна, середньостатистична людина. Нічим взагалі не примітна в плані психічний зрушень.

- Випустять, - Артур видає головне, чим брат Лери має задовольнитися на дану мить, - ти сказав Емілі, що ти винен в тому, що твоя сестра тут опинилася. Що це значить?

- Ну..., - Ринат знову опускає погляд в підлогу, йому явно соромно в дану мить й замовкає, не продовжуючи розпочате.

- Або ти зараз швидко пояснюєш мені що і як трапилося, або твоїй сестрі влуплять термін. Цілком реальний термін. Готовий носити передачки сестриці протягом наступних десяти, а то й п'ятнадцяти років?

- Ні! - Ти дивися, і голову підійняв, і голосок прорізався, як тільки жареним засмерділо, - якщо коротко, то я відкрив бізнес, тобто нічний клуб не один, а разом з партнером. З Таміром. У Таміра грошей достобіса, тож ми домовилися стосовно того, що прибуток за перший рік існування клубу я забираю собі, з прицілом на те, щоб відкрити ще один такий нічний клуб в іншій частині нашого міста. Так сказати, розширитися.

- І? До чого тут твоя сестра і те, що знайшли в її сумці? - Артур не втерпів і гаркнув на Рината, від чого хлопець ледве не втиснувся в стіну позаду себе. Якщо Ринат ще не зійшов з розуму, то має величезні шанси цього досягнути.

- Минув рік, навіть півтора, Тамір потребував половину свого прибутку за час існування клубу...

- І? Ще раз зупинишся і цей борг вже не буде кому віддавати! - Я поділяла настрій нареченого. Явно що Ринат натворив чортівні, а тепер ще й зволікає розповісти, що саме він наробив. Бісить! Здоровий же мужик, а зараз скиглить, ніби йому три рочки.

- У мене немає цих грошей. Я все просрав. Товариш порадив вкластися в криптовалюту, я повівся на його казки, а курс рухнув і в мене практично нічого не залишилося.

- А до чого тут твоя сестра, мамкин бізнесмен? Ти її теж в крипту вклав і просрав чи що?

- Ні... просто... Тамір захотів Леру у вигляді відстрочки боргу...