Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

з чуприною, ледь білішою за її сталево-сірі коси.

Підходячи, він розкинув руки для обіймів, то й вона його

обняла. Бачивши їх, ніхто й не здогадався б, що ця пара керує

урядами двох — із трьох — найбільших політичних організацій

людства. Земля могла побоюватися Пояса, Пояс міг ображатися

на Землю, але й ОПА, й Організація Об’єднаних Націй мали

підтримувати дипломатичні стосунки, та й, як по правді, їй таки

подобався цей старий виплодок.

— Чи не збиралися ви втекти, не попрощавшись? — запитав

він.

— Я лечу завтра, — відповіла вона. — А це йду пообідати з

друзями.

— Ну, хай там як, а я радий бачити вас. Маєте для мене

хвилинку?

— Для командувача найбільшої у відомому космосі

терористичної організації? — сказала вона. — Як могла б я не

вділити хвилинку? А що ви хочете мені сказати?

Фред Джонсон ступав поволі, то й Авасарала пішла в ногу з

ним. Весь атріум був полірований камінь. Водограй у центрі не

грав водою, а тільки дозволяв їй звільна стікати по боках

абстрактно-безстатевої людської фігури. Він присів на край

фонтана. А їй, через ті ліниві брижі, видалася та рідина масною, навіть маслянистою.

— Пробачте, що не міг там надавати вам більшу підтримку, —

сказав Фред. — Але ж ви розумієте, як воно є.

— Я розумію. Ми й надалі обходитимемо гострі кути, як і досі

це робили.

— На тих кораблях дуже багато поясан. Якщо я поведу

жорсткішу лінію з ними, то наслідки будуть гірші, ніж коли

наше ставлення до них буде м’якше.

— Та немає вам потреби вибачатися переді мною, — запевнила

Авасарала. — І ви, й ми перебуваємо в лещатах реального

становища. І принаймні ми не такі задовбані, як ото Пратканіс.

— Я знаю, — покивав Джонсон головою.

— А що, Андерсон Доуз і досі заправляє там політичною

стороною?

Джонсон здвигнув плечима.

— Переважно — так. Це мов кошенят пасти. Якби кошенята

були озброєні до зубів та задурманені надмірними дозами нео-лібертаріанської теорії власності. А як там у вас? Як Ґао

справується на посту генерального секретаря?

— Вона не дурна, але вчиться шахрувати, — сказала Авасарала.

— А насправді тільки каже правильні слова й робить праворукі

жести. Та я не дам їй спуску!

Фред Джонсон гмукнув. Водограй булькотав собі, але масна

заспокійлива музика чомусь не заспокоювала. Авасарала

почувалася мов на краю чогось, але то була омана. Як по правді, то вони давно вже переступили через той край, дуже давно.

— Бережи себе, Фреде! — мовила вона.

— Будьмо в контакті!

* * *

Об’єднані сек’юриті, марсіянські й оонівські, заблокували

задля неї станцію підземки. Сіла у вагон із затемненими вікнами

й трьома озброєними безпеківцями біля дверей. Вигідне

пластикове сидіння було обернуте до протилежної стіни, й

Авасарала бачила своє віддзеркалення. Вигляд вона мала

стомлений, але добре було хоч те, що мала гравітація дозволяла

їй здаватися молодшою. Страшно було їй, що вік робить її

вилицюватою. Вагон засичав по рейках. Зовні тунель був у

вакуумі, для зменшення гальмівного ефекту. Вона поклала

голову на поручень і на мить заплющила очі.

Марс був першопроходець. Ні, не перша станція чи перша

колонія в космосі, а перша спроба людства одірватися від Землі.

І якби Соломон Епштейн не був марсіянин та не вдосконалив

свого приводу саме тоді, коли він це зробив, Марс неминуче став

би ареною першої справжньої міжпланетної війни. А так Земля

й Марс виробили більш-менш дружні стосунки, де кожна зі

сторін могла почуватися вищою за іншу. І заходилися вони

вирізьблювати Сонячну систему. Скільки Авасарала пам’ятала

себе, все воно було саме так.

Ось у чому крилася небезпека того, що ти постаріла, а

політикинею лишилась. Звички переживали ту ситуацію, що їх

породила. Така чи інша політика лишалася на місці навіть по

тому, як змінилися ситуації, що тебе на них надихнули. Оцінка

всякої