Ліра Куміра - Мама для дракончика, Ліра Куміра

- Офігіти, - не змогла стримати свого шоку, походжаючи всередині нерівного кола зі "сплячих" лускатих дитинчат. - Куди я потрапила, і де мої капці? - І якщо на екскурсії я сприймала все як вдалий маркетинговий хід, то тут я була в повній розгубленості.

Стільки малюків в одному місці, але де ж їхні мами? Чи може це ті яйця, які Кіріан і Ріан доставили із Землі? Дуже схоже на те, тоді це означає...

Думка моя перервалася від тихого шурхоту з найдальшого кута кімнати. Я різко підняла голову, поглядаючи в потрібному напрямку, але звук припинився так само різко, як і виник. Хм... Здалося чи що? Якась я нервова стала останнім часом. Прислухалася - і справді тихо, точно в мене глюки на тлі останніх подій. Ех, у дурку б не загриміти. Цікаво, а на Діанії є психіатричні лікарні?

Додумати я не встигла, обертаючись на порушника спокою, тепер я чітко не тільки чула, а й бачила цього маленького шкідника. Один із ненароджених дракончиків вирішив трохи побуянити, чим ледь не довів мене до серцевого нападу.

- Тихіше-тихіше, маленький, ти чого? - Десь на підсвідомому рівні я відчувала, що він хоче з'явитися на світ. Але якщо він побачить мене першою, чи не вважатиме своєю мамою? Я, звісно, не те щоб проти, але один крилатий син в мене є, і думаю, з двома я навряд чи впораюся сама. - Заспокойся, зараз прийдуть важливі дядьки, і вони допоможуть тобі, - погладила його, намагаючись заспокоїти дитинча, яке так і рвалося назовні.

Виходило в мене з рук геть погано, по-моєму, дракончик навіть хапнув мене, принаймні мою багатостраждальну долоню знову обдало жаром, і маленька цівка крові потекла, капаючи на шкаралупу. Прям якесь дежа вю, їй-богу!

- Ай! - Відволіклася від активного літуна, щоб застигнути в жаху, дивлячись, як добра половина яєць почала розгойдуватися, немов би малюки рвалися назовні. - Олускотіти! - Вирвалося в мене, а потім я почула, як двері в кімнату відчинилися, показуючи погляду мій порятунок у вигляді чотирьох богатирів: Кіріан і Ріан одразу пригальмували, роздивляючись картину, що постала перед ними, а колишній і нинішній імператори спробували протиснутися між ними, але вчасно зупинилися, розгублено кліпаючи очима.

- Ліно! Що тут відбувається!? - Першим отямився мій тимчасовий співмешканець, а я невпевнено знизала плечима:

- А мені-то звідки знати, я всього лише зайшла подивитися... - видала їм чистісіньку правду, на яку колишній правитель якось підозріло весело хмикнув, і всі одразу ж обернулися в його бік.

- Зайшла подивитися вона, - Мар все ж таки протиснувся між застиглими бовванами радниками сина і наблизився до мене, дивлячись на лапку дракончика, який вже проклюнувся. - Ти б руки все ж таки прибрала від яйця, а краще взагалі відійди убік, - швидко обсмикнула поранену долоню, відчуваючи себе ледь не злочинницею.

- Батьку, що тут відбувається? - Схоже, не одна я нічого не зрозуміла, і не скажу, що це тішило, але в усякому разі свідчило про те, що трапилося щось неординарне.

- Ой, ну що ви як маленькі, всього лише драконятко народжується. Краще покличте моїх помічниць, і нікому ні слова про те, що тут бачили. І взагалі, Ліна прийшла пізніше за всіх, зрозуміли? - А ось це вже насторожувало, і не тільки мене.

- Марліане, ви хочете сказати, що... - екс-імператор одним рухом руки зупинив промову Кіріана, і той слухняно замовк.

- Пізніше, Кір. Зараз є важливіші справи. Ліре, що там із допомогою? - Колишній правитель вже щосили роздавав вказівки, зараз і не скажеш, що він давно відійшов від справ, хоча, якщо я правильно зрозуміла, то лікарня - це його нинішнє дітище, ось він і командує тут собі на втіху.

- Драконячі пельмені... - протягнув Ріан. - Я в шоці, - так, ще один до чогось додумався, залишилася тільки я одна неосвічена.

- Та поясніть ви і мені нарешті, що трапилося!? - Нерви все ж таки у мене ні до біса останніми днями, вже й на вінценосних драконів кричу.

- Швидко до мого кабінету, там все обговоримо, - ухвалив рішення імператор, ведучи нас через непримітні двері зліва. Власне, я їх і не бачила доти, доки мене не підштовхнули в зазначеному напрямку.

А опинившись у вже знайомому мені приміщенні, всі одразу ж розосередилися по ньому, і я не була винятком. Обережно розмістилася на вподобаному мною раніше диванчику, і помітила, як Кіріан акуратно зайняв місце поруч. Посміхнулася дракону, приймаючи його мовчазну підтримку, і приготувалася чекати роз'яснень.

- Ліно, я не хотів би тебе лякати, - не знаю як вас, але мене такі от фрази змушували нервувати ще більше. - Річ у тім, що твій статус на Діанії може незабаром змінитися, - подобається йому говорити загадками, натомість мене це не те щоб лякало, але все ж таки змушувало зайвий раз переживати.

- А можна детальніше? Я не розумію напівнатяки, - все-таки цей світ на мене погано впливав, чи це все ж таки ПМС?

- Якщо наші припущення підтвердяться, то ти можеш стати на одну сходинку з імператором, - не витримав моїх метань Кіріан, змушуючи мою щелепу голосно грюкнутися на підлогу. Я як би в імператриці не мітила...

- Це не те, про що ти подумала, - замахав долонями в мене перед очима правитель. - Просто Веалірійський не зовсім правильно висловився, але в цілому він має рацію, - мені від того ані трохи не легше.

- Це все через народжене друге драконятко? - Почала я робити свої висновки.

- Так. Якщо ми не помилилися, а це навряд чи, то ти не просто рідкісний Провідник, не просто метаморф, ти - Дарувальниця життя, - якось надто пафосно все звучало, а на ділі я виходить хто?

- Акушерка чи що? - Моє запитання викликало гучний сміх присутніх у кабінеті. Ну так, дурницю змахнула.

- Схоже саме твоя сила, а можливо, й кров підштовхує дитинчат до народження, - нарешті переді мною виклали всі припущення цієї компанії. - Але не поспішай радіти...

- Було б чому, - буркнула я, змусивши чоловіків у нерозумінні витріщитися на мене. - Це ж із мене захочуть усю кровушку вицідити, а то й того гірше - на досліди пустять, - не хотіла уточнювати, хто саме, але навіть ця сама трійця може піти на поводі в екс-імператора, якщо той забажає собі такого піддослідного кролика.