Данило Туптало - Житія Святих - Листопад, Данило Туптало

мати тебе підпорою в старості, провідцю у немочі, утіху у скорботах! Тепер же тебе позбулася, світло осліплених очей моїх! Але пощо плачу в той час, коли подобає мені радіти й веселитися, що є я мученикова матір, що Богові принесла плода черева мого, що чую тебе, о улюблений сину мій, який не звичайною, як усі, але мученичою помер смертю. Багатьох і великих благ буває причиною смерть мученича, нею-бо і завершився ти. Відходячи ж од мене, не до кінця залишай мене, сину мій, але своїми молитвами попроси мені в Господа, за якого кров пролив, щоб мене невдовзі звільнив од багатотрудного і багато-бідного життя цього!"

Так із плачем говорила, поклала руку святого на тому місці, на якому сам покласти її доброзволив, і все, що він повелів, здйснила. А вищезгаданий Хрисатій, що викупив за багато золота голову святого Єрона, невдовзі збудував церкву на тому місці, де були усічені мученики, і поклав у неї голову ту з честю, славлячи святу Тройцю навіки.

У той-таки день святих мучеників Меласипа та Касинії, і Антоніна, сина їхнього, котрі були із Агкирського міста і постраждали при Юліяні-Відступникові за Христа: Антонін був у темницю кинутий, а Меласип із Касинією підвішені були та й шарпані і вогнем палені. Тоді Касинії сочки одрізали, а Меласипові ноги по коліна відсікли. Виведений був із темниці й Антонін і, побачивши батьків своїх, що так їх мучено, прославив їх і, взявши відсічені та відрізані вуди їхні до своїх рук, обцілував. Вони ж бо, висячи в муках, віддали душі свої в руки Господу, а Антонін численними муками мучений був довго і від меча кончину прийняв.

І святих мучеників Авката, Тавріона та Тесалоникїї, котрі постраждали в Амфіполі, місті македонському.

І святого мученика Теодота-корчемника, котрий був із Агкири Галактійської, який, коли сім дівиць мучені були поблизу Коринта і потоплені в озері, витяг тіла їхні вночі та й поховав їх, через що був схоплений та багато по-різному мучений за Христа і помер, посічений мечем. Цього мученика Теодота пам'ять у травні, у 18 день, там і про страждання його дивися.

І преподобного отця нашого Лазаря, котрий постив у Галасійській горі.

Місяця листопада в 8-ий день

Слово на собор святого архистратига Михаїла та інших небесних сил безплотних

Свята Церква прийняла святкувати доброчесно собор святих ангелів од передання богоодуховлених отців, відкинувши давнє злочестиве пошанування ангелів, винайдене єретиками й ідолопоклонниками, адже ще в Старому Заповіті, коли люди Божі, відступивши від Бога, почали кланятися творенню Божому та ділу рук своїх, почали приносити із богоподібним поклонінням жертви сонцю, місяцю та зорям, гадаючи, що ті мають живу душу. Таким же поклонінням із жертвами кланялися й ангелам, про що в Книгах Царів згадується так: "І кадили для Ваала, і для Сонця, і для дванадцятьох планет і всій силі небесній", тобто ангелам, вони-бо є вої небесні, як сказано в Євангелії: "І ось раптом з'явилася з ангелом сила велика небесного війська". Та неблагочесне поклоніння ангелам поширювалось і в днях святих апостолів, що викорінюючи, святий Павло у Посланні до Колосян говорить: "Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою ангелам, вдаючись до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом, а не тримаючись Голови", тобто Христа. Були в той час певні єретики, які виглядом являлися смиренні та гордісно бажали повстриманим і чистим життям своїм наслідувати ангелів, навчаючи, щоб однаке поклоніння чинити ангелам, як і самому Богові. По тому настали інші, які казали, що ангели є творцями видимих істот і над Христа, Сина Божого, вищі вони й чесніші, бо безплотні, а Михаїла називали Богом жидам.

Інші-бо до чарівництва вдавалися, і людей зваблювали, під іменем ангелів бісів закликали і служили їм, ангелами їх називаючи. Найбільше в Колосянах, що підлягали митрополії, такі поширювалися єресі, і від багатьох злочестиве ангелопоклоніння, подібне ідолопоклонству, таємно здійснювали, що помісний Лаодикійський собор святих отців прокляв й анатемі віддав. Проклято ж і відкинуто було те неблагочестя ангелопоклонства, а узаконено благочестиве й належне пошанування та святкування святих ангелів як служителів Божих, оберігачів же роду людського. А в тій-таки Колосянській країні, у якій спершу таємно й погано, по-єретичному ж бо, творилося ангелопоклоніння, почало здійснюватися явно православне святкування Ангельського собору, будувалися чудові храми на ім'я святого архистратига Михаїла, начальника ангелів, як у Хоніх, що там над чудотворним джерелом преславного и пречудового храма було збудовано, в ньому-бо і самого святого архистратига Михаїла було явлено святому Архипові. Установлено Собор святих ангелів святкувати місяця листопада, тобто дев'ятого після березня місяця, першого від Сотворення світу, на відбиття числа ангельських чинів, їх-бо дев'ять порахував святий Дионисій Ареопагіт, учень святого апостола Павла, котрий забраний був до третього неба і там різницю святих ангельських чинів бачив і йому, як учневі своєму, сказав. Ті ж бо дев'ять чинів розділено було на три єрархії, які по три чини в собі складали: вищий, середній та нижчий.

У першій-бо вищій і до Пресвятої Тройці найближчій єрархії, — серафими, херувими та престоли. Найперші до Творця та Будівника свого наближені боголюбні шестикрилі серафими, як це бачив Ісая, кажучи: "Серафими стояли охрест Його, шість крил в одного і шість крил у другого: були полум'яподібні", вони безпосередньо наближені до Того, про Якого пишеться: "Бо Бог наш — як вогонь, що пожирає". "А престол Його — огняне полум'я". "А вид Господньої слави — як палаючий вогонь". До такої слави серафими наближені, вогненоподібні вони, як сказано: "Він чинить ангелів своїх духами і слуг своїх полум'ям вогненним", палають-бо божественної любові полум'ям та інших до любові Божої розпаляють, як і ім'я їхнє з'являє, бо в жидівській мові "серафим" значить: "Той, що розпалює чи зігріває".

Після серафимів є наближені до Всевидця Бога, який живе у неприступному світлі, багатоокі богомудрі херувими, у несповідимій світлості більше від інших, нижчих чинів, завжди сяють світлом розуму, Божого пізнання, таїнств же Божих та глибини Його премудрості пізнання пізнають та інших просвічують, бо ім'я їхнє "херувими" з тієї-таки жидівської мови перекладається: "Розуміння велике чи "премудрості пролиття", адже через херувимів і іншим проливається премудрість і подається розумних очей просвічення до Богобачення і Бога пізнання.

Так само превознесені наближені до Того, що сидить на престолі, богоносні (як називає їх святий Дионісій) престоли, на них-бо, як на умових престолах, Бог умово спочиває, як пише святий Максим-ісповідник. Богоносними ж називаються не