Ксана Рейлі - Присягаюся тебе ненавидіти , Ксана Рейлі

Звісно, в номері було тільки одне ліжко. Через це я помітно нервувала. Почувалась героїнею тих романтичних комедій, які на постійній основі дивилася протягом останніх двох місяців. Здається, я притягнула до себе це непорозуміння.

— Ти… Ти приїхав сам? – спитала я у Власа, що в цей момент розглядав наш невеличкий номер.

Він подивився на мене, запитально піднявши одну брову.

— Де твоя дівчина? – швидко уточнила, натягнуто усміхнувшись.

— О… Вона потім приїде, — тихо відповів хлопець.

— Коли саме? Не те щоб мене це сильно хвилювало. Знаєш… Я просто цікавлюся, щоб вона раптом не застукала нас в одному номері та не подумала чогось зайвого.

Влас підійшов до вікна та відсунув тюль, щоб визирнути на вулицю.

— Не хвилюйся, не застукає. Вона приїде завтра на саме весілля.

— Чудово!

Я сплеснула в долоні та присіла до своєї валізи. Мені раптом перехотілося розбирати свої речі та розкладати їх у шафу. Усе-таки я приїхала сюди тільки на три дні. Усього лише дві ночі, які мені доведеться витерпіти з Власом. Це такий абсурд! Така величезна помилка, що я починала злитися. Я швидко схопила свій телефон та набрала повідомлення Яні про те, що хочу з нею терміново побачитися. Згодом прийшла відповідь з номером її кімнати.

— Мені треба відійти, – для чогось сказала я, хоча Власу було відверто байдуже. — До речі, можеш займати всю шафу! Я не буду розкладати свої речі. У мене і так їх небагато. Всього лише рожева сукня на дівич-вечір і святковий наряд на весілля.

— Ти сьогодні неочікувано балакуча, — зауважив він, обвівши кімнату своїм поглядом.

— Ох… Пробач! Я не подумала, що тебе може дратувати мій голос. Я… Ем, піду.

— Ти казала це ще пʼять хвилин тому.

Очі Власа зупинилися на мені, і я чомусь здригнулася. Я не сподівалася на хороше ставлення від нього після всього, що між нами сталося, але ця байдужість розбивала мені серце. І так, я шалено злилася на нього за те, що в нього є дівчина. Почувалася такою нікчемою, бо за цих два місяці в мене не було жодного знайомства, жодного побачення.

— Я зрозуміла, — тихо пробурмотіла майже біля дверей.

Я вийшла з номера та просто-таки побігла на поверх вище. Мені вдалося досить швидко знайти номер Яни, тож я сильно постукала у двері. Вона відчинила за мить та міцно обійняла мене.

— Привіт! — з усмішкою привіталася подруга. — Я така рада, що ти приїхала. До останнього хвилювалася, чи ти будеш.

— Чому ти мене не попередила? — невдоволено спитала я.

— Про що? – Яна одразу ж змінилася на обличчі.

Я пройшла всередину цього величезного номера для молодят. Швидко порівняла його з тією невеличкою кімнаткою, яку доведеться ділити з Власом. Господи, я не переживу цього!

— Ти казала, що Влас не приїде, бо у нього тур. Але він тут, і… І якого чорта я маю ділити з ним один номер?!

— О, ти про це! — Яна зніяковіло усміхнулася мені. — Розумієш, у нас дуже багато гостей. Ви з Власом обоє морочили нам голову: то приїдете, то ні… От ми й вирішили, що знімемо для вас один номер, а в нього поселиться той, хто приїде. Я не думала, що ви двоє так ощасливите нас своєю присутністю.

— Ти жартуєш? Я казала тобі, що приїду!

Я обурено глянула на неї, схрестивши руки на грудях.

— Справді? Я думала, ти казала, що ще не вирішила остаточно.

— Яно! – мало не заричала я від гніву. — Ти не розумієш усієї катастрофи!

— Прошу, припини. У мене такий хороший настрій сьогодні. Я не хочу засмучуватись через те, що ти не можеш потерпіти Власа декілька днів.

— Не можу потерпіти? Та він… – я запнулася та на мить заплющила очі, щоб заспокоїтися. – Може, є ще якийсь вільний номер?

— Усі зайняті.

— А може якийсь чоловік не проти помінятися зі мною? Чи навіть дівчина. Мені все одно.

— Розумієш, Ангеліно, майже всі приїхали парами. Послухай, це ж ненадовго. Сьогодні буде дівич-вечір, а хлопці тусуватимуться окремо. Завтра весілля — і все!

У мене ще була думка втекти. Я не розібрала своєї валізи. Отже, можу просто забрати її та поїхати геть. Але це означало підставити Яну. Я втрачу свою найкращу подругу назавжди. Не хочу, щоб вона була в списку тих людей, яким я зруйнувала життя.

— Ти голодна? – обережно спитала дівчина. — Бо я ще навіть нічого не їла. Можемо разом поснідати в ресторані внизу.

— Гаразд, — погодилася я, важко зітхаючи.

— Супер! Я буду готова через двадцять хвилин.

— Я тебе тут зачекаю.

Яна навіть не встигла заперечити, як я сіла на диван, спершись до спинки. Вона декілька секунд стояла, а тоді тихо щось пробурмотіла собі під ніс та попрямувала до ванної кімнати. Вибачте моє нахабство, але я явно не хотіла повертатися в номер до Власа. Хоча в мене була підозра, що він уже кудись зник. Очевидно, що йому так само неприємно перебувати зі мною в одному приміщенні.

Яна не знала про те, що сталося між мною та Власом. Я не розповідала їй, а він, схоже, так само тримав усе в таємниці. Це цілком зрозуміло. Все-таки у нього є дівчина, з якою він завʼязав стосунки ще до мене. І вони тривають довше, аніж наші, тож нашу інтрижку на Кубі складно вважати чимось серйозним. Але чомусь одна згадка про той період змушувала мене відчуваючи жаль та сум.

Мені до останнього не хотілося повертатися в свій номер, але варто було підготуватися до дівич-вечора. На щастя, Власа не було. Від цього я відчула помітне полегшення. Схопивши чисту білизну та свої улюблені засоби гігієни, я поспішила до ванної кімнати. Напевно, я в житті так швидко не милася, але мені хотілося зробити все якнайскоріше, щоб раптом не зіткнутися з Власом. В блискавичному темпі я висушила волосся та зробила макіяж. Яна захотіла, щоб усі дівчата були в рожевому, а тільки вона у білому. І хоч рожевий був не зовсім моїм кольором, я вдягнула коротку сукню на тонких бретельках та взула срібні босоніжки. Насамкінець я нафарбувала губи та нанесла парфуми на шию та зону декольте.

Влас так і не повернувся. Це наштовхнуло на думку, що він, ймовірно, так само уникає мене. У цьому був сенс. Упевнена, він досі злиться через те, що я зробила. І як би я не намагалася виправити все зараз, ніщо не змінить цього.

Вечірка була в клубі, що знаходився в іншій частині готельного комплексу. Тут усе було максимально зручно та компактно. Але хоч Яна казала, що хлопці розважатимуться окремо, вона не уточнила, що це буде всього лише за декілька столиків.

Я декілька разів озиралася назад, щоб побачити Власа. Але його тут не було. Я встигла випити вже два коктейлі, та це ніяк не допомогло мені підняти настрій. Дівчата намагалися витягнути мене на танцювальний майданчик. Я лише стримано відмовлялася та продовжувала знуджено потягувати черговий коктейль. Я хотіла додому… Визнаю, я боялася глянути своєму страху у вічі. Мені хотілося втекти якнайдалі від проблем та болю, що неприємно стискав моє серце.

— Який це вже за рахунком?

Я закашлялася коктейлем, коли почула знайомий голос. Мені не варто було навіть підіймати голови, щоб впізнати його. Раптом Влас опустився на диванчик поруч зі мною, і мені стало дуже ніяково. Особливо, коли його нога ледь торкнулася моєї. Мене кинуло в жар. Я прочистила горло та сіла рівніше.

— Яка тобі різниця? — буркнула я, глянувши на нього.

— Просто згадав, що ти буваєш непередбачуваною, коли пʼяна.

— Я не пʼяна. І чого це ти хвилюєшся за мене?

Я підозріло примружила очі. Влас знизав плечима та сперся ліктями на свої коліна, зімкнувши руки.

— Я не хвилююся. Всього лише не хочу, щоб ти натворила дурниць і осоромилася біля усіх цих незнайомих людей.

— Це не твоя справа, Власе. Іди собі до інших хлопців. У нас тут дівич-вечір.

— Тоді ти, мабуть, повинна бути зараз з ними, — Влас кивнув головою в бік дівчат, що танцювали, — а не пити тут наодинці.

Я відвела погляд та знову надпила трохи алкоголю. Почала знервовано відбивати удари від підлоги своєю ногою.

— Ангеліно, – звернувся він, і у мене груди стиснулися так, ніби усі ребра от-от зламаються, — я думаю, що нам треба поговорити.

— Про що? — спитала я. – Про те, що я підставила тебе, хоча насправді не хотіла цього? Чи про те, як ти цілувався зі своєю дівчиною, змушуючи мене стояти і… дивитися на це власними очима?

Я сильніше стиснула в руці келих, намагаючись ігнорувати те, як уважно в цей час дивився на мене Влас.

— Ти бачила?

— Про це увесь інтернет гудів. І хіба ти не хотів, щоб я бачила?

— Я маю на увазі, — Влас сів рівніше, повернувшись боком до мене, — ти була там?

Господи, чого він сидить так близько? Я, напевно, в житті так сильно не нервувала, як у цей момент.

— Була, – тихо відповіла я, опустивши голову вниз. — Я була тоді в аеропорту.

— Чому? — спитав він, насуплено звівши брови.

— Бо я… Я хотіла зустріти тебе. Хотіла попросити пробачення перед усіма тими журналістами і камерами, обійняти тебе, поцілувати. Я почувалася жахливо через те, як вчинила з тобою. Думала, що зробила тобі боляче, розбила серце. А потім, коли ти поцілував її тоді, я зрозуміла, що все завжди було брехнею. Ви зустрічалися ще до нашої поїздки на Кубу, хоча ти заперечував це і… — я замовкла та різко похитала головою. — Це вже не має значення. Я сама винна. І ти маєш рацію, Власе. Я таки справді зараз повинна бути з дівчатами.

Я одним махом допила свій коктейль та підвелася на ноги. Мені абсолютно не хотілося танцювати, але сидіти тут з ним я теж не могла. Він так близько, а я навіть не можу доторкнутися до нього. Це завдавало мені невимовного болю. Я уже хотіла піти геть, але в останній момент обернулася обличчям до нього.

— Мені дуже шкода, що все так вийшло з тими записами про твою сестру. Я не мала права записувати наші приватні розмови. Мені соромно за це. Можливо, не зараз, але колись, сподіваюся, ти зможеш пробачити мені.

— Ангеліно…

— Я приймаю твою ненависть до мене, — швидко додала я, не даючи йому договорити. — На якесь розуміння чи дружбу не сподіваюсь, бо це завдасть нам обом болю. Краще триматися на відстані. Обіцяю, коли закінчиться це весілля, я зникну і до кінця своїх днів не потривожу тебе. Я зроблю так, щоб ніколи не виникали такі непорозуміння як один готельний номер. Ми… Ми більше не зустрінемося. До того ж завтра приїде твоя дівчина. Я планую усіляко уникати тебе, тому нам варто попрощатися просто зараз. Ну… — я спробувала усміхнутися, коли Влас мовчки витріщився на мене. – Прощавай!

Я розвернулася та швидко попрямувала до компанії дівчат, що веселилися на танцювальному майданчику. А ще я відчувала, що мені терміново необхідно випити. Без жодних роздумів я спіймала за руку першу-ліпшу дівчину.

— Хочеш випити?

Не встигла вона навіть відповісти, як я уже тягнула її до бару.