Леді Анет - Академія Магії: Пробудження долі, Леді Анет

Ліра швидко зібралася, перевіряючи, чи все при ній: амулет, що колись залишив їй батько, ніж, схований у рукаві, і, головне, сила, що вирувала в її жилах.

Калей йшов поруч, його рука мимоволі тягнулася до меча, а очі невпинно ковзали темними коридорами храму. Він знав, що кожна хвилина зволікання могла стати фатальною.

Селіна провела їх до бокового виходу.

— Ось тут, — вона відкрила двері, що вели на вузьку кам'яну стежку між скель. — Шлях буде нелегким, але якщо скористаєтеся печерами, зможете залишити цю місцевість непоміченими.

Хранитель храму зупинився перед Лірою.

— Ти ще повернешся, — його голос був спокійним, але в ньому відчувалася глибока впевненість.

Ліра зустріла його погляд.

— Я не дозволю королю зруйнувати цей світ, — сказала вона.

Він ледь помітно кивнув.

— Йди. І будь обережна.

Вони вийшли з храму і рушили вниз вузькою стежкою. Гостре гірське повітря обпікало легені, а навколо здіймалися височенні скелі, ніби охороняючи древній храм.

Ліра відчувала, що їхній шлях не буде простим.

І вона не помилилася.

— Зупиніться, — тихо сказав Калей, схопивши її за руку.

Ліра різко озирнулася.

Внизу, біля підніжжя храму, з’явилися темні постаті.

— Чаклуни короля, — прошепотіла Селіна.

Серце Ліри закалатало швидше.

— Вони вже тут.

Калей стиснув меч.

— Треба рухатися швидше.

Ліра вдихнула, зібравши всю свою силу.

Вона більше не була беззахисною.

Настав час показати, на що вона здатна.