Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

Розділ 4. Делегація

Чоловік спускався сходами так граційно, плавно і безшумно, що тільки сліпий прийняв би його за людину.

По обличчю не можна було зрозуміти скільки йому було років, проте блідість все ж таки не приховувала кількох ледь помітних зморшок у кутках неприродно блакитних очей. Коротке, майже чорне волосся укладене ідеальним чином, вилиці, яким позаздрив би Бенедикт Камбербетч. Весь вигляд прибульця говорив про нього, як про досить молоду ще людину. Але то у жодному разі була не людина.

Як його взагалі можна прийняти за живу істоту, дивувався Джеймс. Від нього так і віяло холодом, відчуженістю, старанно прихованою за ввічливою усмішкою. Від його рухів, погляду, самої присутності ставало ніяково навіть тим, хто бачив вампірів далеко не вперше у своєму житті.

Джеймс не відчував такого раніше. Хіба що, коли зустрічався поглядом з хранителем Олексієм. Наразі йому навіть не довелося торкатися вампіра своїм магічним зором, він і так бачив його справжню суть. Ось хто міг би допомогти йому з магією крові, промайнуло в його голові. Джеймс зрадів, що ніхто з присутніх не міг читати думки. Начебто.

У натовпі радників він помітив містера Хейза, свого вчителя. Чарівник піймав погляд Джеймса і дав йому знак затриматися після зустрічі. 

 - Генрі Гемптон, до ваших послуг, - представився вампір Голові Картеру, і зробив кілька кроків у бік, чекаючи поки його по́чет (інакше і не назвеш) приєднається до нього. Шестеро вампірів, схожих один на одного, зайняли свої місця за ним півколом і мовчки застигли. Охоронці, чи що. 

Праворуч від Гемптона, трохи позаду, але все-ж-таки зовсім поруч, стояла дівчина у шкіряному костюмі завзятого байкера. Вона єдина відрізнялася від інших нічних гостей. Довге рудувато-русяве волосся струменіло по плечах, сіро-блакитні очі дивилися з упередженням з-під витончених брів. Але ця лялькова зовнішність лякала ще більше ніж чоловік, біля якого вона стояла. Можливо тому, що вона не приховувала своєї нелюдської натури за приязною посмішкою. Від неї так і віяло небезпекою.

Гемптон обернувся до вампірши і Джеймсові здалося, він щось сказав ій; та на мить обвела поглядом присутніх і знову зосередилася на своєму патроні. 

- Що він щойно їй сказав? - шепнув Джеймс Елінор поруч з ним. Та тільки хитнула головою. Але на мить погляд вампірши зосередився на ньому самому. Холодні очі слідкували за ним, а потім раз, і переключилися на когось іншого. Джеймс повільно видихнув і в горлі застряг ком.

Хранителі розступилися і вперед вийшов Голова.

- Арій Картер, - архімаг простяг руку вампіру, той відповів рукостисканням. - Радий знайомству, містере Гемптон.

- Навзаєм, - низький баритон резонансом розлетівся по кімнаті. 

Поки Голова представляв членів Ради вампірам, хлопець вивчав обличчя прибульців одне за одним. Вони дійсно були схожі один на одного як дві краплі крові. Він усміхнувся власним думкам.

- Прошу вас пройти з нами до Зали Ради.

Джеймс слідкував як чоловік з усім своїм почтом крокував за Головою Ради в Овальну залу. В їх ході не було нічого від людей, справжнісінькі хижаки. Його пройняли дрижаки. Зі свого місця він бачив лише спину вампіра, але його не залишало відчуття, що той стежив за ним. Чи хтось ще. Джеймс навіть обернувся, щоб перевірити, відчув кілька спрямованих на нього поглядів. Це навело його на нову думку. Він вказав підборіддям на півколо, що зібралося біля входу в Овальну залу.

- І всі ці… - слово люди застрягло в горлі, коли він окинув поглядом присутніх. - Всі присутні відносяться до Ради П’яти?

- Так, всі.

- Я не думав, що вас аж стільки. Це трохи…нервує.

Елінор всміхнулася:

- Це всі, хто зараз на території Штатів. Всі, кого зуміли зібрати за такий короткий час. Нас ще більше, можеш мені повірити.

- Звичайно… І що, вони просто слідкують, аби воля Ради виконувалася? І все?

Джеймс оглянув залу, придивляючись до присутніх.

Елінор хитнула головою в сторону одного з чоловіків: той виглядав так офіційно, наче щойно прибув з конференції стоматологів. 

- Ось той, бачиш? В капелюсі? Маг. Тримає під собою весь ринок зілля. Якщо хочеш щось дістати недозволене, треба йти до нього. Але по документах він - звичайний аптекар з Нью-Йорку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍