Тея Найт - Гра без правил , Тея Найт

Весілля Софії та Лоренцо

Величезний зал, прикрашений квітами найрідкісніших сортів, світився золотавим сяйвом. Декорації — білі, з ніжними акцентами пастельних відтінків, ніби зійшли зі сторінок казки. У центрі приміщення, під аркою з троянд, стояли Софія й Лоренцо. Вона — у розкішній весільній сукні зі шлейфом, що виблискував на світлі, він — у класичному чорному смокінгу, бездоганно скроєному.

Софія, трохи хвилюючись, тримала руку Лоренцо. У її очах відбивалася любов, а серце калатало швидше, ніж будь-коли. Ще кілька хвилин тому вона дивилася на тест на вагітність, який показав позитивний результат. Тепер перед нею стояв момент, який змінить усе.Священник подивився на пару з усмішкою:

— Оголошую вас чоловіком і дружиною. Ви можете поцілувати наречену.

— Гірко! Гірко! — почулося з усіх боків.

Лоренцо ніжно поцілував Софію, а гості вибухнули оплесками. Відчуваючи, що настав момент, вона нахилилася до нього й тихо прошепотіла:

— Я вагітна.На кілька секунд він завмер, ніби не вірячи почутому, а потім закрутив її в повітрі так, що сукня закружляла навколо неї, і щиро розсміявся.

— Я стану батьком! — оголосив Лоренцо у мікрофон, і зал знову вибухнув радісними вигуками.

Настала черга весільного торта. Офіціанти обережно викотили на сцену великий торт, вкритий полуницями, прикрашений білими трояндами.

Лоренцо примружив очі, підозріло дивлячись на Софію.

— Полуничний? Софіє, ти ж знаєш, я не люблю полуницю…

Вона засміялася, помахавши рукою:

— Розслабся, це фейковий торт. Справжній зараз винесуть.

Обличчя Лоренцо в цей момент варте було окремої фотографії: недовіра, полегшення і любов водночас. Коли справжній багатоярусний торт із шоколадним кремом і прикрасами з карамелі замінив полуничний, гості знову вибухнули сміхом і оплесками.

— Вітаю вас! — Андрій підійшов до Лоренцо з широкою усмішкою.

— Дякуємо, — відповіли Софія й Лоренцо в унісон.

Тарас, який стояв поруч, гмикнув:

— І нас можна привітати.

Андрій підняв брову:

— З чим саме?

— З двома, — хитро підморгнув Тарас.

— Якими ще двома? — розгублено запитав Андрій.

Софія, схрестивши руки, втрутилася:

— У нас одна дитина, дякувати Богу.
Тарас зітхнув:

— Вона вагітна, а це означає, що проблеми у нас тепер дві. Уявляєш, якщо буде дівчинка з таким же характером?

Андрій схопився за голову:

— Мені погано. Господи, швидку!

Тарас похитав головою, простягнувши йому руку:

— Брате, співчуваю.

— І я тобі співчуваю, брате, — додав Андрій, обнявши його.

Софія, спостерігаючи за їхньою міні-драмою, голосно розсміялася, прикривши рот рукою.

Після довгого й чарівного весільного дня вони нарешті повернулися додому. Величезна вітальня була заповнена подарунками та конвертами з привітаннями. Софія сіла на диван, тримаючи в руках один особливий конверт.

— Це від Ванесси, — сказала вона, розпечатуючи його.

У листі Ванесса вітала їх із весіллям, бажала щастя і додала, що вона теж щаслива у шлюбі зі своїм чоловіком.

Лоренцо нахилився над Софією, читаючи листа через її плече.

— Вона завжди любила залишити за собою останнє слово, — сказав він, усміхаючись.

Софія поклала лист на столик і притулилася до нього.

— Але знаєш що? Мені байдуже. У мене є ти, і це найважливіше.

Він обійняв її, притискаючи до себе:

— І у мене є ти. Я кохаю тебе більше, ніж можу висловити словами.

Вони сиділи разом, насолоджуючись тишею після бурхливого дня. Їхнє життя було складним, але цей день — і всі, які прийдуть за ним, — став символом їхньої любові та міцного зв’язку.

Лоренцо обійняв Софію, посміхаючись, і сказав:

— Ну що, кицю, я тебе вітаю. Тепер ти офіційно Софія Річчі.

Софія подивилася на нього, посміхнулася у відповідь:

— Річчі, кажеш? Це вже серйозно.

Лоренцо нахилився до неї, глибоко подивився в очі і відповів:

— Так, серйозно. Тепер ти моя навіки.

Щастя нарешті оселилося в їхньому домі, і вони були впевнені, що це назавжди, Я кохаю тебе!