Тея Найт - Кава зі смаком ненависті, Тея Найт
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Захар
Як вона мене бісить! Маша від самого ранку тероризувала мене весіллям.
“У мене є вісім суконь на вибір, але яку саме мені одягнути, я не знаю! Допоможи мені, коханий, я зараз буду скидати тобі фото, а ти скажеш, яка тобі більше подобається”, — написала Маша.
Я відповів лаконічно:
“Мені ніколи, я працюю”.
Це було правдою, бо мої думки були абсолютно в іншому місці.
Зайшов у чат з Алісою. Вона не відповіла на жодне моє повідомлення і не прийшла на роботу. Сьогодні від самого ранку мене бісило все і всі. Особливо Артем, який вдавав, що не сидів вчора з Алісою в ресторані, ніби нічого не сталося. Я завалив його роботою, яку він і за рік не зробить. А потім, з чистою совістю, можна буде його звільнити. Але думки не давали спокою.
Потрібно заїхати в кав’ярню. Я відчуваю себе вже параноїком, почав підозрювати всіх, хто може бути до цього причетний. Ну, от хто? Марина? Артем? Каріна, яка працювала з моєю Алісою? А може, її бухгалтер?
Я просто не витримував цих думок. Знову прийшло СМС. Я взяв телефон, очікуючи, що це Аліса, але ні. То була Маша:
“Я скучила! Ти не хочеш зустрітися в ресторані?”
“У мене безліч справ, піди з подругою”, — відповів я. І щоб не здуріти, поринув у роботу, але ненадовго.
Десять хвилин, і в офіс приїхала поліція. Вони зайшли в мїй кабінет, не запитуючи дозволу, одразу наділи на мене наручники.
“В чому справа? На якій підставі ви мене арештовуєте?” — запитав я, не вірячи, що це все реально.
Поліцейський глянув на мене, наче все було зрозуміло, і відповів:
“На вас прийшла заява про ваші злочини, і абсолютно все підтвердилося. Прошу пройти за нами і не чинити опір.”
Мене вивели з кабінету, на мене дивилися мої підлеглі. Як з глухим серцем, так і з думками про майбутнє. «Ну, нічого, це визнають помилкою, і я вас усіх по звільняю», — подумав я, намагаючись зберегти хоча б мінімальну впевненість.
Мене посадили в машину. Дорога здавалася безкрайньою. Поліцейські не розмовляли зі мною, і навіть самі їхні погляди були холодні.
Коли ми приїхали, мене закрили в камері. Тиша. Тільки стукіт серця в грудях, який заглушав думки. Що це за хрінь? Я не міг зрозуміти, чому це відбувається зі мною. І думки все ще були в голові, як кручений механізм, який не можна зупинити, про які злочини мені казали, чому нічого не пояснили, і взагалі я маю право на адвоката, підійшо до дверей я почав стукати по них зі словам: я маю право на адвоката чи мене чує хтось, агов, але відповіді так і не отримав…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кава зі смаком ненависті, Тея Найт», після закриття браузера.