Алекс Міш-ах - Закон Єдиного. Книга 1. Історія Небесних королівств., Алекс Міш-ах

18. Керівником маршалів був Ахдженг, і поруч із ним було п'ять підкерівників. А поряд із ними ще одна тисяча нижчих керівників, які були майстрами церемоній. І вони пішли по центру трьох великих променів світла, що спускалися, стрімко наближаючись прямо до трону Бога. І речовина променів світла була подібна до завіси з тканини, один кінець яких досягав зростаючого моря вогню.

19. Коли світло наблизилося, торкаючись стовпів вогню, що оточував Моеб, воно трохи сповільнилося, а потім зупинилося. Архангели зіскочили з ефірійних променів, і стали в ногах трону Бога, салютуючи во ім'я Джеховиха.

20. Бог і Хайах піднялися, і відповіли на знак. Потім спустилися, і розійшлися вліво та вправо, від Ахдженга. А Ахдженг сів на трон, і Голос Джеховиха говорив через нього:

21. Підніміть голови і радійте, Мої сини та дочки! Дивіться, Я входжу в полум'я вогню! Я тут, там і всюди, – на всіх безмежних небесах. Я розміщую окремо смертних і ангелів. Оскільки останні повинні піднятися на Моє небесне склепіння, і дивитися на Мої чудові роботи.

22. Вниз, до матеріального світу, Я спускаюся до люблячих, бо вони Мої. Я зроблю так, щоб всі люди побачили Мої королівства. Вниз, до нижчих небес, Я спускаюся на судах із світла, обвішаних ефірійними мантіями, і збираю свій Урожай новонароджених, для більш високих світів, що сяють. Мої ангели повинні дивитися вгору, і прославляти Мою вічну пишність.

23. Я даю сльозу горя, вибачення та жалю в душі Моїх людей. Оскільки вони повинні вчитися говорити із своїм Отцем, який чує і підставляє вухо, яке сповнене любові.

24. Моя радість перебуває в народженні та вирощуванні душ, і в радості їхнього обожнювання, для Мого безмежного Всесвіту.

25. Я закликаю до них у темряві, і вони приходять. Але вони зупиняються у темряві. І Я знову кличу, і посилаю ангелів до них, і вони також кличуть. Так Я заповнюю небо пишністю Моїх світів, есейних та матеріальних, щоб Я міг надихати людину до зростання і насолоди речами, які Я створив.

26. Голос відбув, і Ахдженг сказав: Дивіться на славу небес, мої любі, і нагороду старанному в серці! Джехових живе і панує, Найвищий і Недосяжний, який існує завжди і вічно!

27. Ви Світло Світла та Життя Життів, наскільки чудова речовина Вашого створення! Ви дали мені світло споглядати ваш блиск, завжди новий! О Джехових, - минуле, сьогодення та майбутнє одночасно, яке є, було і колись буде! Джехових, Ви Видимий, Невидимий і Потужний, хто передав частину себе всьому живому! Хто підняв цей Хоред! Слава Вам, на віки віків!

28. І тепер, певними знаками та сигналами, Ахдженг направив своїх офіцерів, щоб оволодіти Моебом та Хоредом. І маршали розійшлися навколо місця, і їхня присутність додала нове світло стовпам вогню.

29. Маршали були прикрашені кольоровими шатами, знаками та символами, що позначали місця, звідки вони прибули, їхні ранги Богів та досвід, який вони набули.

30. Коли Ахдженг припинив говорити, музика обраної групи ангелів, що спускалися, обрушилася на трон, - спочатку слабко і віддалено. Робота маршалів полягала у злитті музики з часом. І музика наближалася і ставала все сильнішою, і тому все більше маршалів спускалися зі своїх місць.

31. Просування ріжків півмісяця тривало, і холодна хвиля падаючого моря вогню охопила нижні небеса, моторошною і незаперечною владою. За сигналом Бога, Женихи та Наречені з'єдналися в музиці сфер, і велика була слава цього.

32. Між ріжками півмісяця була зірка чудової краси. І вона прибула до трону Бога, відбиваючи незліченні промені світла, виблискуючи і вселяючи страх. І щойно зірка наблизилася, вона відкрилася з одного боку, яким вона наближалася, немов розкрита раковина. І там, тримаючи одна одну за руки, сиділи дві Богині: Етисяя та Онесія.