Тома Глубокова - Одруження наосліп, Тома Глубокова

Таксі довезло мене до під'їзду, де винаймала квартиру подруга, за пів години, будинок був майже в іншому кінці міста, у житловому районі.

Я вийшла з машини та подивилася на папірець з адресою. Третій поверх, десята квартира.

Зробивши крок до під'їзду, я почула чоловічі голоси. А так сподівалася, що мужики в цей час або сплять, або цей район узагалі міг би бути спокійним.

Компанія, все ще або вже неадекватна, не поспішаючи йшла порожньою дорогою і як недоречно побачила мене.

- Ух, яка дівчина і зовсім одна, - один поклав свою руку мені на поперек, підійшовши до мене впритул. Дихнув своїм перегаром. Я відвернулася, намагаючись бути спокійною і відійти від усіх.

- А як тебе звати, дитинко? - запитав ще один, торкнувшись моїх грудей, за що отримав сумкою по голові. Тільки ось удар вийшов слабкий і майже невідчутний для кривдника.

І вони завелися з пів оберта. Той, який до мене ліз перший, міцно стиснув мене, ніби в лещата, проходячи язиком по моїй шиї, потім кусаючи шкіру. Я стала вириватися, але нічого не виходило: сили були нерівні. Другий хлопець став лапати мої стегна, погладжуючи їх крізь джинси.

- Не бійся, тобі сподобається, - прошепотів мерзенний чоловічий голос, одна рука розстебнула мою куртку і блузку, зірвавши з останнього ґудзика, і я відчула руку вже на голій шкірі. Я стала швидко замерзати, вже майже не відчуваючи пальців рук.

Мороз міцнішав, а навколо жодної душі, яка могла б захистити мене. А кричати не могла, я кілька разів відкривала рот, але не чула свого голосу. Потім я відчула, що мене укладають на сніг, а тіло не хотіло слухати мене. А потім... усе раптово припинилося.

Я різко сіла, важко дихаючи та спостерігаючи, як мій принц б'є розпалених п'яниць. І незабаром ті втекли, навіть ті, що не чіпали мене. Так, таке буває тільки в казках. Але тоді, схоже, я головний герой цієї дурної історії.

Мої плечі накрили чоловічою курткою і забрали з мокрого й холодного снігу на руки. Я загорнулася в куртку, але, як і раніше, тремтіла. Поглянула на рятівника, у якого була розбита губа, і поклала голову йому на груди, переводячи подих і щиро радіючи тому, що Віт простежив за таксі. Або... Утім, мені байдуже, як він тут опинився. Він урятував мене від приниження і ганьби, все інше не важливо.

Віталік доніс мене до машини й сів на заднє сидіння, все ще притискаючи до себе моє тіло.

- Запам'ятай, малятко, я присягнувся тобі тому, що справді так відчуваю, - прошепотів він мені на вухо, зігріваючи мене, увімкнувши попереду пічку. - Я вб'ю за тебе, знайду тебе скрізь. А на запитання: "Хто ти для мене", - я відповім так: ти для мене єдина бажана жінка, в яку я закохався по вуха вперше. Ми закрили цю тему?

- Заткнися, - схлипнула я, не боляче вдаривши його по грудях.

- Як ти? - поцікавився чоловік, потираючи моє плече.

- Уже добре. Ем, Віте, мені потрібно в той під'їзд, - згадала я про подругу.

- І з якого переляку я маю тебе відпустити? - усміхнувся він.

- Мені подруга дитинства зателефонувала сьогодні, запросила в гості. Ми років десять не бачилися, ось вона і запросила мене. І я не прошу відпускати мене. Ходімо зі мною, - я підняла на нього заплакані очі, хоч до пуття і не плакала, тремтіла менше, ніж раніше, але не плакала.

- Добре, пішли знайомитися з подругою дитинства.

Витерши мої сльози та застебнувши на мені куртку, Віт вивів мене з машини, тримаючи мій пакет зі смаколиками в одній руці та іншою притискаючи до себе. На той час я вже більш-менш стояла на ногах і була спокійна.

Я поставила машину на сигналізацію, і ми швидко зайшли в під'їзд, на щастя тепер без пригод. Консьєржка пропустила нас, махнувши рукою, ми піднялися на третій поверх, і я подзвонила у двері.

Після кількох слів у квартирі, нам відчинила двері молода дівчина з вогненно-рудим волоссям, як у дитинстві, карими очима і пухкими губами. Ми, впізнавши одне одного, голосно завищали й кинулися обійматися.

Оля швидко затягла мене всередину квартири, Віт зайшов слідом і зачинив вхідні двері.

- Як ти? Чого так довго? - запитала Оля, намагаючись зняти мою курточку. З кухні вийшов хлопець і забрав пакет і Віта туди, дорогою знайомлячись.

- Так, стоп, Оль. Дай мені що-небудь одягнути, а то тут така історія сталася, - зупинила я подругу, розстебнувши куртку і показавши розірвану блузку. - У вас райончик не найкращий, - протягнула я, поки йшла за подругою в кімнату.

- Знаю, одна п'янь і гопники, - зітхнула дівчина, підходячи до шафи, відчиняючи її та розглядаючи вміст. - Ну то як ти? Заміжня? - вона кивнула головою, натякаючи на чоловіка на кухні.

- Ні. Ще ні, - я облизнула пересохлі губи, знявши куртку і блузку та залишившись у ліфчику і джинсах.

- Пам'ятаю-пам'ятаю. Але ж тобі є вже двадцять три? - повернулася Оля, простягаючи мені чисту, червону, картату сорочку.

- Давай пізніше про це, - усміхнулася я. - А ти заміжня?

- Так, ось поповнення влітку буде. Чотири місяці всього терміну, не видно ще так сильно, - вона встала в профіль, і я побачила ледве помітну округлість.

- Як я рада, зайчику! - ми обійнялися ще раз і пішли на кухню, де чоловіки розмовляли про машини, тюнінг і ще про щось. На столі стояли смаколики.

Оскільки стільців виявилося мало, я сіла на руки до Віта, який одразу потоваришував зі Славіком - милим хлопцем, привабливим і розумним, судячи з розмови. Схоже на те, що він якийсь науковець чи щось на кшталт цього. Ми з Олькою розмовляли жваво, згадуючи всіх спільних знайомих.

- Ой, а Вітьку пам'ятаєш? Який налисо завжди голився і ходив з Олею? - запитала я вкотре, коли хлопці вже нас слухали, вставляючи свої п'ять копійок.

- Ну так, він ще тоді, в клубі, під Новий рік зі мною намагався почати зустрічатися, але я вже тоді була гордою ж. Ну-ну, і що?

- Він до мене почав залицятися, прикинь. Уже в класі дев'ятому-десятому, ходили в кіно на перший ряд, бо я його боялася, в сенсі на останні з ним ходити. Раптом, зґвалтував би, - я зробила ковток італійського червоного вина. - Серйозно, маніяк, їй-богу.