Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі 📚 - Українською

Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

27
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "На згарищi Сiболи" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 275 276 277 ... 284
Перейти на сторінку:
class="calibre1">до настінного комп’ютера, заходилася переглядати дані про стан

корабля.

— І мені третю! — загадав Еймос, утягуючись до приміщення.

— Цілу тонну лайна ремонтного звалили мені на плечі, дозволивши попередньо комусь стріляти в мою дівчинку як у

мішень.

— Та ми ж захищались як тільки могли… — почала

виправдовуватися Наомі, але зв’язкова панель урвала її своїм

кудкудаканням.

— Ви там, дівчатка-хлопчики, кавою заливаєтесь? — обізвався

зі своєї кабіни Алекс. — То хай хто з вас і мені занесе бульбашку!

Еймос і Наомі почали складати список ремонтних робіт, які

слід виконати за час перельоту до Медіни, а Голден тим часом

приготував чотири великі бульбашки кави. І зробив це залюбки.

Так приємно було робити щось просте-домашнє, аби

ощасливити людей, котрі поруч тебе. Чорну собі. Два забілювачі

й два підсолоджувачі для Еймоса. Один забілювач Алексові.

Один підсолоджувач для Наомі. Й пороздавав готові кави, кому

яку.

— Могла б ти занести оцю Алексові? — запитав він, подаючи й

другу бульбашку Наґаті. Щось було таке на його обличчі або

прозвучало в голосі, що змусило її занепокоєно насупитись.

— Щось у тебе не так? — спитала вона, беручи бульбашку, але

не рушаючи з місця. Позад неї Еймос незграбно взяв свою каву

скаліченою рукою й рушив на корму, проглядаючи список

ремонтів на своєму ручному терміналі та буркочучи, що так

багато звалилося на нього праці.

— Як я й сказав: маю виконати одну лайняну роботку.

— Допомогти тобі?

— Хотів би я впорати це самотужки, якщо ти не проти.

— Звісно, не проти, — сказала вона, а тоді ще й цмокнула

легенько його в щоку. — Заскочу до тебе згодом.

Голден подався до шлюзу й складської палуби, знайшов

самозапечатуваний в умовах вакууму пакунок, шкребачку й

ПКД-костюм для зовнішніх лагоджень, а ще — портативний

зварювальний апарат. Уліз у костюм і поплуганив через

корабель до трюму.

Туди, де, на його переконання, крилося місце останнього

спочинку Міллера.

Він зачекав у трюмовому шлюзі, поки пройде цикл відчиняння

зовнішніх дверей і в приміщенні запанує повний вакуум, а тоді й

увійшов туди. Хай щось піде не так — якщо те, що лишилося від

протомолекули на його кораблі, надумає захищатись, — то він

перебуватиме у вакуумі, а шлюз блокуватиме доступ до його

корабля. Замкнув шлюз за собою і сказав Алексові вимкнути

місцевий контроль дверей, поки він не зв’яжеться з пілотом і не

попросить відчинити. Алекс погодився, не допитуючись, навіщо

це.

І тоді Голден почав методично розрізати трюм на частини.

За п’ять годин такої праці, й з однією заміною

внутрікостюмного повітря, він таки знайшов те, що шукав.

Невеличкий клаптик плоті, завбільшки з пучку Голденового

пальця, приклеєний до споду енергопроводу, за зйомною

панеллю в обшивці трюму. Було це за пів метра від того місця, де вони вперше виявили того протомолекулиного монстра, що

на Ганімеді «зайцем» проліз на «Росинант». У Голдена мурашки

полізли по шкірі, коли він усвідомив, як довго вони скрізь

возили з собою часточку того виплодка.

Зішкріб того поліпа з енергопроводу, а тоді і його, й шкребачку

вклав у вакуумний пакет, усе те герметично запечатав. Зваркою

кілька хвилин смалив занечищене місце, розпікши метал аж до

червоного, аби знищити й щонайменшу молекулу, що могла

лишитися від того витвору протомолекули. Тоді попорпався у

трюмних припасах, поки знайшов перезарядку для катапульти

проб, відкрив корпус і вклав туди пакет.

Ось він з’єднав свій костюм із загальним радіоканалом

«Росинанта».

— Наомі, ти десь напохваті?

— Я слухаю, — обізвалася вона за мить. — На оперативці. Що

тобі треба?

— Можеш ти схопити ручний контроль проби, гм… 117А43?

— Авжеж. А що ти хочеш із цим зробити?

— Викинути у двері вантажного трюму. Можеш ти дати цій

пробі хвилин п’ять, а тоді послати її на Ілусове сонце?

— Гаразд, — погодилася вона — не ставлячи того запитання, охота поставити яке вчувалася йому в її голосі.

Він вимкнув радіо.

Була ж та проба невеличким електромагнітно-інфрачервоним

сенсором із рудиментарною рушійною системою. Того типу, яким користуються військово-космічні судна, аби роздивитися, що може

1 ... 275 276 277 ... 284
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"