Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Кінан кинув на Ебіґейл різкий погляд, не відповівши.

–Ти можеш поговорити з ним? – запитала вона.

–Оце вже дзуськи!– підняв підборіддя Кінан.– Я приведу його до тебе, але говори з ним сама.

–Ти його... боїшся? – припустила дівчина.– Він страшний?

–Він не страшний. – закотив очі хлопець.– Але я не стану вмовляти його рятувати тебе і твою родину, зрозуміла?

–Та добре–добре. Ти чого такий злий?!

–Я не злий.– потупився він і розвернувся.

Кінан пірнув углиб лісу і Ебіґейл затремтіла. Їй було моторошно перебувати тут самій, коли він сказав про вождя, і вона нервово ковтнула. Через кілька хвилин Кінан повернувся, ведучи за собою високого чоловіка в зеленому плащі, оповитому мохом. Він підняв капюшон і глянув на дівчину. У чоловіка була бліда шкіра, довге обличчя з гострими вилицями, коротким носом і повними губами, його очі були яскравого трав'яного кольору.

–Веди мене до джерела.– скомандував він низьким глибоким голосом, не давши їй розкрити рота.

–Ти ж сказав, що не станеш йому пояснювати.– звернулася вона до Кінана.

–Узагалі–то я його зустрів по дорозі до тебе. – знизав печами він.– Галеон звідкись дізнався про це.

Вони пірнули у воду й Ебіґейл приклала долоню до дна. "Тільки б вийшло, тільки б вийшло..."– благала вона подумки. Аж надто не хотілося зганьбитися перед таким серйозним незнайомцем. Дно затремтіло і почало кружляти, виринувши у напрочуд уцілілу ванну в палаці, вона вилізла і допомогла Галеонові встати. Ельгорт сидів на підлозі біля ванни.

–Ти набрав води! – здивувалася вона.

–Ти вперта. – знизав плечима він. – Я знав, що ти не заспокоїшся. – він перевів погляд, його очі округлилися. – О Боги…Це ж…

–Галеон.–перебив він.–Це моє ім'я. Радий вітати, Ельгорте.

–І я радий зустрічі…–Ельгорт трохи знітився.–Галеоне.

Він кивнув йому.

–Для початку, потрібно зрушити завали. –переходячи до справи, сказав Галеон.–Поклич Ельгу, Ейдана і сирену.

Ельгорт заклубив туман і зник. Ельга, Ейдан, Пітер і Старла матеріалізувалися біля руїн.

–Старий друже!– крикнула Ельга.–Яка зустріч!

–Ця нишпорка дуже вперта. – зауважив він, кивнувши на Ебіґейл.

Ельга втомлено посміхнулася.

–Вона просто наша.– знизала плечима вона.

–Я радий тебе бачити.– коротко кивнув він.

Ельга усміхнулася, киваючи у відповідь.

–Що нам робити?

–Спробуємо врятувати джерело.– сказав Галеон.

–Чим тобі допомогти? – запитав Ейдан.

–Сирена допоможе мені розібрати завали.– вів далі Галеон.– Ейдане, Ельго ви можете утримувати силове поле навколо джерела. –він повернув голову до Ебіґейл.– Нишпорко?

–Так? – відповіла вона.– Я – Ебіґейл, до речі.

–Але ти не перестаєш бути нишпоркою. – блиснув зеленими очима він. – Щойно сирена зрушить завали, ми стрибаємо в джерело, зрозуміла? Без роздумів.

Вона кивнула.

–Коли сирена...

–Старла.– не стрималася Королева Сердець.

–Що не позбавляє тебе того, щоб бути сиреною.–роздратовано кинув він.– За моєю командою, ти маєш витягнути нас усіх разом із джерелом, підриваючи підземні води.

–Ясно.– відповіла вона.

–Тепер, нишпорко.– він знову глянув на Ебіґейл.– Коли вона підніме нас, ти стрибаєш униз із джерелом і опускаєш силове поле в підземні води.

Старла і Галеон впоралися із завалами за дві секунди, хоча Ебіґейл помічала, що Сирена Сердець втомлюється. Ельга й Ейдан стрибнули до джерела. Повелитель Розумів торкнувся лопатки і прошепотів закляття. Верховна Королева заплющила очі, повторюючи його. У їхніх долонях засвітилося біле світло, створюючи кільце, що виходило з їхніх рук. Застиглий вулкан світився всередині, ніби застигла тільки верхня його частина, коли вони направили кільце в межі джерела, оточивши його. Той ожив, але не лавою, а стовпом світла, що спрямувався прямо в небо.

–Саме час.– Галеон побіг і Ебіґейл поспішила за ним. Він злетів, хапаючи її за плече, і вони удвох стрибнули прямо в поле. Страхітлива сила, хлинула на дівчину гарячим потоком. Її обличчя оніміло, але вона бачила, відчувала ясніше, вона ніби знала все на світі. Раптово земля розверзлася і червоні павутинки витягли з–під неї воду, яка ринула вгору. Перехопивши руки Ельги й Ейдана, Ебіґейл схопила поле з джерелом. Воно палило її руки, від чого вони й тремтіли. Вона стрибнула у воду і наковталася її від несподіванки. Потік був дуже сильним і дівчина, здавалося, втратила відчуття простору. Вона опустилася в самий низ, торкнувшись центру потоку, він затремтів і, Ебіґейл опинилася внизу. Потік уже не спрямовувався вгору, а витікав під її ногами, що гребли. Вона помістила поле і з джерелом туди, прямо в потік. Але, як змусити джерело впадати самому в себе? Помітивши Галеона, що пливе в потоці, вона зрозуміла: останнє завдання лежало на ньому. Він схопив руками джерело і, закрутивши його у вісімку, залишив там. Він схопив Ебіґейл за плече і потягнув геть із потоку води.