Міла Мур - В обіймах монстра, Міла Мур

Розділ 13

Повернувшись у кімнату, не можу знайти собі місця. Єдиний висновок, до якого приходжу — потрібно тримати дистанцію. Але як це зробити, якщо я живу в домі Воронова? Вдавати, що його немає поруч? Це нереально… 

Після прогулянки вирішую відпочити і лягаю під ковдру. Не встигаю подумати над тим, що ж далі буде з моїм життям, як очі злипаються і я засинаю. 

Прокидаюсь, коли за вікном уже темно. Живіт скручує від голоду, тому вирішую сходити на перший поверх у пошуку їжі. Дуже сподіваюся, що Даміра в домі немає. Не хочу з ним перетинатися. 

Тихо спускаюсь вниз і вмикаю світло на кухні. Готую собі кілька бутербродів і чай. Їм швидко, запиваючи все чаєм, і прислухаюсь до кожного звуку. 

На щастя, в будинку тихо, і є надія, що я таки одна. Але тільки-но доїдаю свою вечерю і мию чашку, шкірою відчуваю, що на кухні я вже не сама. Повільно повертаюсь обличчям до дверей і бачу Даміра. 

Він спирається плечем на дверну раму, а руки заховані в кишені штанів. Рукава сорочки закатані по лікті, а кілька верхніх гудзиків розстібнуті. 

— Ти мене налякав! — кажу сердито й одразу ж вигадую план, як втекти звідси якомога швидше. 

— Я старався, — холодно відповідає. 

Кортить закотити очі до неба, але я не роблю цього. Натомість на свій страх і ризик наближаюсь до чоловіка, щоб обійти його і таки втекти у кімнату. Та всі мої сподівання розвіюються в той момент, коли він хапає мене за руку і змушує зупинитися. 

— Сукню обрала? — питає так, наче йому дійсно цікаво. 

— Так, — бурчу. — Твоя помічниця допомогла. 

— Аміна — професіонал свої справи, — Дамір говорить це таким тоном, що у мене складається відчуття, ніби він не про роботу зараз говорить. Так невчасно приходить злість. А може, і клята ревність. 

— Навіть не сумніваюсь, — фиркаю і знову пробую вирвати руку. Даремно. 

— Що таке, дівчинко? Ти ревнуєш? — питає задоволено, а я червонію до кінчиків волосся. — Я ж говорив тобі, що не варто у мене закохуватись. 

— Хто тобі сказав, що я закохана? — фиркаю. — Ти чудовисько і не заслуговуєш на кохання! 

Здається, я перегнула, тому що погляд Даміра різко втрачає веселі нотки і стає холодним. Просто крижаним. Хочу відступити, але нічого не виходить. 

— Добре, що ти це розумієш, — цідить мені в обличчя. — Та думаю, що варто ще й показати, щоб ти більше не сумнівалася. 

Не встигаю запитати, що він задумав, коли Дамір штовхає мене до стіни, а сам практично вбивається у мене своїм тілом. Одна його рука у мене на шиї, а інша до болю стискає сідницю. 

Язик впевнено проникає до рота і виробляє там таке… 

Я хочу його відштовхнути. Маю зупинити це божевілля, але не можу… Відчайдушно відповідаю на поцілунок, хоча наздогнати темп Воронова дуже важко. 

— Молодець, дівчинко… — вдихає ці слова мені в обличчя, а тоді проникає пальцями мені під сукню. Не встигаю схрестити ноги, а він просто зриває з мене трусики і залишає без останнього захисту. 

— Що ти… — видихаю і відчуваю, як Дамір проводить там своїми пальцями.

— Мокра, — усміхається так, наче виграв мільйон. — Я не сумнівався. 

— Припини… — хапаюсь за його плечі, коли відчуваю, як він починає входити у мене пальцем. Ноги тремтять, а внизу живота справжня пожежа. Я боюсь і одночасно чекаю, коли він продовжить. 

— Ти ж не цього хочеш. Правда? — шепоче на вухо і кусає за мочку. Стискаю зуби, тому що відчуття занадто гострі. У мене таке враження, що між ногами зараз дуже мокро і гаряче. А може, це не відчуття… — Не хвилюйся. Я не збираюсь робити це пальцями. Членом набагато приємніше. 

Дамір цілує в шию й одночасно покусує ніжну шкіру. Здається, ще трохи — і я розтечусь калюжею біля його ніг. Разом з цим продовжує потроху вводити у мене палець, а іншим погладжує там і викликає тремтіння у всьому тілі. 

— Ти дозволяла комусь лизати тебе там? — питає зацікавлено, а я не можу второпати, що він хоче. Дивлюсь на нього і розгублено кліпаю очима. 

— Ну, звісно, ні… — задоволено усміхається, а тоді підхоплює мене на руки і кудись несе. Від несподіванки забуваю, що треба вириватись, і натомість хапаюсь за його плечі. 

— Куди ти мене несеш? — питаю злякано. 

— Хочу, щоб ти кінчила. А я буду першим, хто доведе тебе до оргазму, — заявляє так, наче в цьому немає нічого страшного, і саджає мене на стіл, за яким ще кілька хвилин тому я вечеряла… 

Дамір розводить мої ноги й тепер без проблем може розглядати мене там. Я бачу, як темніє його погляд, а сама мало не згораю від сорому. Хочу звести ноги, але він хапає мене за стегна з внутрішнього боку і сам присідає, щоб обличчя було навпроти мого інтимного місця. 

— Не роби цього… — прошу в той момент, коли він дмухає на мій клітор. Прикриваю очі, тому що відчуття дуже сильні. Я впевнена, що не зможу контролювати себе, якщо він продовжить. А він продовжить. Навіть не сумніваюсь. 

— Вибач, Аліно, але ні… — Дамір проводить язиком там, де відчуття найсильніші, а я хапаюсь пальцями за краї столу і мало не розкладаюсь на ньому. — Ти така мокра. Хочеш мене?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍