Ханна Еванс - Ти не мій брат, Ханна Еванс
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Настя
- Що тобі потрібно?
- Ого, як ти заговорила. У мене на вечірці була така поблажлива, усміхалась. Чи це в тебе, гра така?
- Вадим, зараз правда не до тебе.
Хочу піти, але він хапає мене за руку, розвертає до себе і впечатує в стіну.
- Не до мене? Помиляєшся, бо ти тепер в моїх руках!
- Ти що, ненормальний?! Що ти говориш?
- Я звісно розумію, що закохані нічого навколо не помічають. Адже ти, навіть мене не помітила, за сусіднім столиком.
Стою у повному шоці...
- Як же цікаво, склалися обставини. Отже твій кавалер, тепер стане зведеним братом?
- Як? Та ти...
- На твоєму місці, я був би обережний зі словами. Ти ж не хочеш, щоб твоя мама дізналася з ким ти спиш?
- Ти взагалі здурів? Що ти верзеш?
- Верзу чи ні, але думаю, вона повірить. Це можливість помститися Артурові. І зробити боляче так, як він зробив мені.
- Ти про що?
- Ох, а він не розповідав?
Стає гидко від його слів, він так давить, ніби знає болючі місця.
- Жаль, що ти не знаєш, скільки у його ліжку було дівчат. Ми ж колись були найкращими друзями. А тоді він затягнув у ліжко, мою дівчину. Знаєш, це було боляче, дуже. На вечірці, коли я тебе побачив, ти мене зачепила. Я ж навіть не здогадувався, що між вами щось є. Але і тут він встиг швидше.
Помічаю, як Вадим зціплює зуби, стає трохи страшно.
- Вадим, я не знаю що у вас сталось. Але краще вам, все з'ясувати між собою.
- Тепер вже ні. Коли я сьогодні побачив його реакцію на тебе. Уперше в житті, він такий. Уявляєш? Такий вразливий... Тому, такої можливості я не пропущу.
Мені хочеться сказати щось їдке. Набридло слухати його голос. Але він сильніше стискає мою руку і каже далі.
- Я підкажу тобі один вихід. Ти ж не хочеш проблем для Артура, правда? А ще, боїшся розчарувати матір.
- Як ти смієш?
На очі навертаються сльози, але йому байдуже.
- Так ось, якщо ти за них турбуєшся, тоді кинеш Артура. Придумаєш як... Наприклад скажеш, що ви зведені і ти не зможеш. Ти ж розумна дівчинка, правда?
І починає реготати. Від його сміху, холодом обливає.
- Вадим, послухай...
- Замовчи і не зли мене!
Тисне мою руку сильніше.
- Ти що, хворий? Відпусти, мені боляче.
Він відпускає і знову сміється, тоді відходить і підморгує.
- Добре подумай, "втікачко"! Чи як там, тебе Артур називає?
Каже навздогін і зникає. А я стою заціпенівши, зі сльозами на очах. Не пам'ятаю, що було пізніше і як закінчилася наша розмова з мамою. Лише зараз трохи оговтуюсь. Помічаю, що йду одна вулицею, мені незнайомою і вже сутеніє. Відчуваю вібрацію телефону. А тоді до мене доходить.
" Вечеря, мама, Артур... "
Беру у руку телефон і бачу купу пропущених від мами, Лінки, Арса і від нього... Артура. Серце починає сильно стискатися і я знову плачу.
" За що? "
Спочатку телефоную матері і вибачаюсь. Тоді друзям, від яких вислуховую багато "хорошого", тільки до нього не наважуюсь.
" Серце не витримає.... "
Через деякий час, підходжу до свого будинку. Піднімаюсь і йду до дверей. Довго не наважуюсь подзвонити у дзвінок, але все - таки те роблю.
" Сподіваюсь, їх ще нема... "
Чую кроки, двері відкриваються і стоїть він. Той, хто змушує серце - шалено битися, а тіло - тремтіти. Бачу його темно - карий погляд. Він дивиться на мене з холодом і злістю... Стає не по собі. Стараюсь заспокоїти сильне биття серця, але не виходить...
Чекаю на ваші коментарі...
Мирної ночі, зі святами...
Ваша Ханна Еванс♥️
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти не мій брат, Ханна Еванс », після закриття браузера.