Вільям Шекспір - Венеціанський купець, Вільям Шекспір

class="p1" style="">Ох, синьйоре милий,

Хай вас те не бентежить; вам ми раді.

 

Бассаніо

Пробач мені цей вимушений гріх,

Моя голубко; хай слова мої

Всі наші друзі чують: я клянусь

Тобі твоїми ясними очима,

В яких виразно бачу я себе...

 

Порція

Візьміть це до уваги! Він в обох

Моїх очах себе подвійно бачить:

У кожному по разу. Тож клянися

Дволикою істотою своєю:

Довіри варта клятва ця двоїста!

 

Бассаніо

Ні, вислухай! Пробач мені провину,

Душею присягаюся тобі,

Що більш ніколи не зламаю клятви!

 

Антоніо

(до Порції)

Я раз за нього тілом поручився -

Й загинув би, коли б мене той доктор

Не визволив, якому чоловік ваш

Віддав ваш перстень. Я готовий вдруге

Душею поручитись за Бассаньйо,

Що чоловік ваш клятви вже ніколи

Свідомо не порушить.

 

Порція

Отже, ви -

Порукою тепер за нього в мене.

Прошу вас, дайте перстень цей йому,

Але з умовою, щоб краще він

Його беріг, ніж перший.

 

Антоніо

Ось, мій друже,

Візьміть його і присягніть - повік

Цей перстень зберігати.

 

Бассаніо

Як? Це ж той,

Що доктору я дав,- клянуся небом!

 

Порція

А він мені віддав; простіть, Бассаньйо:

За перстень цей той доктор спав зі мною.

 

Нерісса

І ви мені простіть, мій Граціано,

Бо той хлопчак паскудний, писарчук,

Лежав за перстень цей тієї ночі

В моєму ліжку.

 

Граціано

Як? Хіба ж то влітку

Дороги лагодити є потреба,

Коли й без того ними можна їздить?

Невже у нас обох на голові

Повиростали роги, хоч іще

Ми їх не заслужили?

 

Порція

Я прошу,

Не говоріть так грубо. Ви усі

Здивовані? Ось маєте листа.

Його ви прочитайте на дозвіллі,

Він з Падуї, від доктора Белларйо.

Він скаже вам, що Порція була

Тим доктором; писарчуком - Нерісса.

Лоренцо вам посвідчить, що і я

Поїхала відразу після вас

Із дому, а допіру повернулась

І ще не входила в будинок. Вас

Вітаю я, Антоніо! Я маю

Для вас такі звістки, що ви на них

Не сподіваєтеся зовсім. Прошу.

Ось розпечатайте цього листа:

У ньому сповіщають вам, що три

Найкращі ваші кораблі неждано

Із вантажем багатим прибули

До гавані. А як цей лист мені

До рук потрапив, я того, синьйоре,

Не можу пояснить.

 

Антоніо

Я онімів.

 

Бассаніо

Ви доктором були, і я не зміг

Впізнати вас?

 

Граціано

А ти - писарчуком,

Що хтів мені наставить роги?

 

Нерісса

Так!

Але писарчуку зробить того

Не пощастить: адже ніколи він

Не перетвориться на чоловіка!

 

Бассаніо

Мій докторе чарівний, ви зі мною

Віднині поділятимете ложе!

Якщо я виїду, ту нічку спати

Ви будете з дружиною моєю.

 

Антоніо

Синьйоро мила, ви мені дали

Життя і засоби до нього; я

З листа довідався, що увійшли

І справді кораблі мої у гавань.

 

Порція

(до Лоренцо)

Як поживаєте? Мій писарчук

Привіз і вам щасливу звістку.

 

Нерісса

Так,

І я віддам її вам безкоштовно.

Я вам і Джессіці передаю

Цей дарчий лист, що ним єврей багатий

Вам заповів усе своє майно

По смерті.

 

Лоренцо

О синьйори чарівні!

Посипали ви манною із неба

На шлях голодним людям.

 

Порція

Вже світає...

Ручуся я, проте, що до кінця

Ви не збагнули ще того, що сталось.

Зайдімо ж до господи; там, прошу,

Ви запитаннями навперебій

Нас зможете закидати, а ми

На все як слід відповісти вам раді.

 

Граціано

Гаразд! Хай так! Ось перше запитання:

Нехай Нерісса висловить бажання,

Хоч ніч скінчилася і вже світає,

Чи зараз спать лягти вона бажає,

Чи ждатиме до завтрашньої ночі?

А щодо мене - більш за все я хочу,

Щоб цей щасливий день, як ніч, був темний

Й лежав зі мною писарчук приємний!

Я ж все життя, оскільки стане сили,

Цей перстень берегтиму до могили!

 

Виходять.

 

 

 

___________

ПРИМІТКИ

 

 

Час створення «Венеціанського купця» датується близько 1596-1597 рр. П’єсу було зареєстровано в Палаті торговців папером у липні 1598 р. Вперше видана під назвою «Чудова історія про Венеціанського, купця з надзвичайною жорстокістю єврея Шейлока стосовно названого купця в якого той хотів вирізати рівно фунт м’яса; із зображенням домагань руки Порції шляхом вибору з трьох скриньок. Як вона неодноразово виконувалась лорда-камергера слугами. Написана Вільямом Шекспіром». Перевидавалась удруге 1619 р. під тією ж назвою, але без посилання на виставу. І врешті вийшла in folio 1623 р.

Фабула комедії являє собою обробку кількох сюжетних мотивів. Історія з векселем наводиться в збірнику Джованні Фіорентіно «Простак» (вид. 1558 р.). І хоч англійською мовою цю збірку було перекладено лише в XVIII ст., цілком вірогідно, що існував більш давній, рукописний варіант перекладу. Крім історії з векселем, у збірнику натрапляємо на назву Бельмонт і мотив персня. Сюжетну лінію сватання з відгадуванням портрета, схованого в одній із скриньок, обіграно в 66-му оповіданні надзвичайно популярного за часів середньовіччя збірника «Римські діяння» (бл. 1400; перекладено англійською мовою 1577 р.). Спроба об’єднання названих сюжетних джерел, можливо, ще передувала Шекспіровій. Так, є згадка про постановку лондонським театром «Бик» загубленої п’єси «Єврей», що за сюжетом нагадує «Венеціанського купця». До подібної ж теми звертається і Деккер у п’єсі «Венеціанський єврей» (дата невідома).

Постановка п’єс із євреєм-лихварем у ролі головного персонажа особливо