Вільям Шекспір - Приборкання норовливої, Вільям Шекспір

дуже різноманітна. Перші постановники комедії в Росії користувались перекладами, зробленими ще в 40-х роках XIX ст. Перший повний віршований переклад п’єси, який торував шлях і багатьом сучасним перекладачам, зробив видатний російський драматург О. Островський у 1866 р. (друга редакція 1899 р.). Успіх комедії на радянській сцені завжди був пов’язаний з прагненням донести всю глибину шекспірівського задуму. В 1938 р. як перемогу почуття над лицедійством прочитав твір Шекспіра режисер Ю. Завадський в Ростовському драматичному театрі. Ідучи за інтерпретацією видатних майстрів російської сцени XIX ст. О. Ленського та Г. Федотової, глибоко розкрив 1938 р. психологічний підтекст комедії О. Попов у Центральному театрі Червоної Армії (згодом ЦТРА). Цей спектакль лишався класичним зразком для багатьох пізніших постановок у ЦТРА (в ролі Петруччо - А. Попов), для інших театрів і для телеекранізації (1962). Комедію Шекспіра покладено в основу однойменної опери радянського композитора В. Шебаліна (1955).

На Україні ранньою спробою використання мотивів цієї п’єси була переробка її Ю. Федьковичем у одноактний фарс із життя буковинських селян «Як козам роги виправляли» (1872). Такий підхід до драми викликав справедливі нарікання І. Франка. Перший переклад на українську мову зроблений П. Кулішем у 1881 р.; під назвою «Приборкання гострухи» він ввійшов до І тому творів Шекспіра. Окремим виданням переклад П. Куліша вийшов за редакцією та з передмовою І. Франка. В кінці XIX - на початку XX ст. комедія була в репертуарі найбільших на Україні антреприз М. Соловцова в Києві та М. Синельникова в Харкові. Одну з ранніх постановок комедії на українській радянській сцені здійснено в 1922 р. в Київському драматичному театрі.

Яскрава театральність, гострий сюжет, розмаїття характерів привернули до «Приборкання норовливої» і кінематографістів. Сцену сватання Петруччо було екранізовано ще в 1915 р. Кінокомедія, випущена 1928 р.- перша повнометражна звукова картина за п’єсами Шекспіра (США, режисер С. Тейлор, в головних ролях Мері Пікфорд та Дуглас Фербенкс). Серед різних за стилем і мірою художності сучасних західних екранізацій вірністю оригіналові вирізняється робота Ф. Дзефіреллі (Англія - Італія, 1967 р., в головних ролях Елізабет Тейлор та Річард Бартон).

 

 

 

___________

 

Вільям Шекспір

 

ПРИБОРКАННЯ НОРОВЛИВОЇ

 

William Shakespeare, «The Taming of the Shrew», pub.1623

 

0031

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Вільям Шекспір. Твори в шести томах. Том 2.

Київ: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1985.

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

Оцифрований текст взято з інтернету.

 

© Переклав з англійської Юрій Лісняк

 

© Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004

 

© Вичитування, правка, форматування і оформлення: OpenBook, 2021

 

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2021

1 - Пройд - у англійському тексті Sly (Слай), що означає «хитрий», «пройда».

2 - Грумйо - ім’я героя схоже на італійське, але цілком можливо, що це італізоване похідне від англійського слова groom - слуга.

3 - Річард Завойовник - Крістофер плутає короля Річарда Левине Серце (1157-1199) з Вільгельмом Завойовником (1028-1087): стара англійська аристократія чванилася своїм походженням від цього нормандського герцога, який підкорив Англію в 1066 р., або від його баронів. Претензії Пройда на аристократичне походження готують його комічне перетворення в сцені 2-й.

4 - Коротко кажучи (перекруч. ісп.).- перекручене іспанське pocas palabras, тобто «менше слів». Іспанські елементи в тексті підтверджують зв’язок з «Іспанською трагедією» Томаса Кіда (1558-1594). Називаючи себе «святим Херонімом», п’яний Пройд цитує названий твір Т. Кіда, героя якого звали Херонімо.

5 - Сото - персонаж з таким іменем і амплуа є в комедії Джона Флетчера (І579-1625) «Задоволені жінки», але оскільки її написано на тридцять років пізніше від «Приборкання норовливої», очевидно, у вступі йдеться про давніший варіант сюжету в п’єсі невідомого автора.

6 - Достойно й чемно хай себе поводить.- Настанови лорда втілюють той ідеал жіночої покірності, який наслідуватиме Катеріна в кінці комедії.

7 - Я Крістофер Пройд, не називайте мене паном.- Комічна домінанта цього образу, або (як ми вже згадували, мовою оригіналу він іменується Sly) - невідповідність його характеру ситуації, в якій він опинився,- привернула увагу К. Маркса, який згадав цього персонажа в критичній статті про реакційного англійського державного діяча лорда Джона Раселла (1792-1878): «хоч доля і зробила його міністром, природа призначила його для ролі бродячого лудильника подібно до Крістофера Слая». (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 11, с. 402).

8 - Бертон-Гіт - селище в Йоркшірі, де жили Шекспірові родичі, Ламберти.

9 - Маріанна Гекіт - шинкарка, реальна особа, родом з Глостершіра.

10 - Вінкот - селище поблизу Стретфорда, де жив дід Шекспіра з боку матері.

11 - Семіраміда - легендарна цариця Стародавньої Ассірії, уславлена своїм казковим багатством.

12 - Картини любиш? - Важко встановити, чи дальший опис картин на міфологічні сюжети зроблено з реальних полотен чи з поеми Овідія «Метаморфози», яка служила молодому Шекспірові невичерпним джерелом натхнення. За сюжетами й художньою манерою описані картини нагадують справжні твори майстрів італійської школи, зокрема Корреджо (1489-1534) та архітектора й художника Джуліо Романо (1492-1546), єдиного художника, ім’я якого згадував Шекспір («Зимова казка», V, 2).

13 - Адоніс і Кіпріда - коханню богині Венери до прекрасного юнака Адоніса Шекспір