Катя Губська - Чорний Янгол. Початок, Катя Губська

18

18

Катрін прийшла до тями в темряві. Вогкість пробирала до кісток. Вона лежала на дерев’яній підлозі трюму. Руки були закуті в ланцюги, прикута до товстої балки. Вона спробувала потягнутись, але ланцюг різко стиснув зап’ястя.

— Мені потрібно звідси вибиратися, — сказала вона вголос, майже шепотом.

— Не так швидко.

Вона підвела голову. Перед нею стояв Франсуа. Він мовчав. Його погляд був важким, але не злим. Вони дивилися один на одного. Він відвів очі першим.

— Невже, Ваша Високосте, ви радієте своїй перемозі? — голос її був спокійним, але з ноткою іронії.

— Ні, графине, — відповів він. — Я дав вам шанс. Мовчав. Але ви перейшли межу.

Він замовк, потім додав:

— Навіщо, Катрін? Поясни мені.

Вона мовчала.

— Ти подумала про Анну? Про те, як це на неї вплине? Вона ж вірить в тебе!

— Якщо ви хочете викликати в мені відчуття провини, не варто. Робіть, що вважаєте за потрібне, принце.

Франсуа злегка всміхнувся.

— Ти — чудовий капітан. Я тобі заздрю. Якби хоч хтось із моїх офіцерів умів так командувати кораблем… Шарль був гарним, але він не повернувся, я не знаю де він і що з ним, - продовжив принц із сумом.

У трюм зайшов капітан Уїрбі.

— Ваша Високосте, чому ви з нею панькаєтесь? — кинув він і без дозволу підійшов до Катрін. Його рука злетіла, і він ударив її по обличчю.

Катрін нічого не сказала, лише сплюнула кров, що виступила в куточку губ і подивилася на нього.

— Як ви посміли? — різко вигукнув Франсуа. — Вона хоч і полонена, але все ж таки жінка! Ви не мали права!

Раптом до них увірвався матрос.

— Нас переслідує «Арес»! І кораблем керує... граф де Борро!

Принц подивився на Катрін. Вона всміхнулася — тихо, але впевнено.

- Тепер ви знаєте, де Шарль…

— Що накажете, Ваша Високосте? — запитав Уїрбі.

Франсуа не відповів одразу. Він мовчки дивився на дівчину.

— Ваша Високосте?

— Ви капітан. Вирішуйте самі.

Уїрбі задоволено кивнув і піднявся на палубу.

Катрін подивилась на принца.

- Я не можу наказати вбити ліпшого друга, хоч він і вибрав не ту сторону, - відповідючи на її погляд, відповів Франсуа.

— Або ви, або ми! Третього вибору немає! Пірати завжди були поза законом… Як би я не хотіла цього казати, але, на жаль, ваш корабель приречений. Є, правда, один вихід…

- Який?

— Відпустіть мене. Можливо, якщо мої пірати побачать мене на палубі, то не будуть стріляти.

— Але ж ти щойно сказала, що третього вибору немає?

— Так, це так, але… Я не свята, але я не хочу, щоб загинув майбутній король Франції. І не хочу, щоб страждала Анна.

Франсуа мовчав, обдумуючи. Потім наблизився і відчинив замки. Ланцюги впали. Катрін обережно потерла руки, встала, приховуючи біль у пораненій нозі, і рушила нагору.

Вона вийшла на палубу.

— Зупиніть корабель! — крикнула капітану.

— Що ти тут робиш? — здивувався Уїрбі.

— Зупиніть судно!

У цей момент ядро з «Ареса» пролетіло поруч.

— Ви не чули? — спокійно запитав принц.

— Ваша Високосте, вибачте, але ви самі віддали мені право командувати і робити, що вважаю за потрібне! Не втручайтесь!

- Як ти смієш? Я тебе ув’язню!

— Вогонь! — крикнув Уїрбі, не слухаючи принца.

Катрін швидко вихопила шпагу з-за пояса принца і підставила її до горла капітана.

— Я повторюю: киньте якір!

На «Аресі» Борро дивився в підзорну трубу.

— Що там, графе? — запитав Том.

— Принц. І Катрін з ним. Вона тримає шпагу біля шиї капітана.

«Арес» наблизився до фрегата. Борро стрибнув на палубу королівського корабля.

— Моя повага, Ваша Високосте. Як принцесса?

— Добре, дякую, — коротко відповів принц.

— Що мені робити з Уїрбі? — запитала Катрін.

— Як повернемося на нього чекає Бастилія!

— Але я виконував те, що ви мені сказали, принце? – здивовано відповів капітан.

— Ти ослухався наказу, який я дав потім..

Катрін дивилася на Уїрбі з презирством.

- Може в кандали його? Гей, матроси! — крикнула вона, — В ланцюги його і в трюм! А ми повертаємось на мій корабель!

Вона перейшла на борт «Ареса». Шарль пішов слідом.

Уїрбі стискав зуби. Він відштовхнув матроса і вихопив кинджал.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍