Катя Губська - Чорний Янгол. Початок, Катя Губська

17

Золотисте сонце лише починало вигравати на хвилях, коли Шарль Борро прокинувся у капітанській каюті. Простягнувши руку до місця, де спала Катрін, він наштовхнувся лише на прохолоду. Її не було. Тривога пронизала його серце. Вмить підвівшись і швидко вдягнувшись, граф кинувся на палубу.

Вона сиділа на сходах, що вели до штурвалу. Її погляд, сповнений зосередженості, був спрямований у далечінь.

— Тільки не кажи, що знову думаєш про битву, — тихо мовив він, сідаючи поруч. — Твоя рана ще не загоїлася, а Поль тебе вб'є, якщо побачить тут.

— Бачиш ту точку на горизонті? — мовби не чуючи його, відповіла вона, не зводячи погляду з блискучої смуги води.

Шарль уважно вдивився в напрямку, куди вона показувала, і схопив підзорну трубу.

— Судно, — підтвердив він, відчуваючи, як у повітрі наростає напруга.

Катрін піднялася, спираючись на поруччя, приховуючи біль, і, кульгаючи, дійшла до дзвону. Її рука смикнула за мотузку, і дзвін луною прокотився по острову.

Вже за кілька хвилин пірати зібрались навколо неї. Вони чекали, що вона скаже..

—  На горизонті судно, яке прямує до нас. Чи готові ви до бою? — суворо спитала Катрін.

— Завжди готові, Чорний Янголе! — відповів Джойс, і інші в один голос підтримали його.

— Тоді піднімаймо якір! Розгорніть вітрила! — наказала вона, а в той момент до неї підійшов Поль.

— Ти з глузду з'їхала? — шепотів він, знервовано смикаючи її за рукав. — Ти ледве ходиш!

— Я в нормі, дивися! — Катрін підстрибнула, але миттєво скривилася від болю й схопилася за ногу.

— Я ж казав… — почав було лікар, але Катрін перебила його.

— Добре, але замість мене цим боєм командуватиме граф де Борро, — сказала вона так спокійно, ніби віддавала розпорядження подати чай.

На палубі зависла тиша.

— Що?! — вигукнув Джойс. — Кому-кому? Йому?

— Він знає, що робити, — спокійно сказала вона, і, спираючись на Поля, зникла в глибині корабля.

Шарль стояв, мов укопаний. На нього звернули погляди десятків очей. Жан з’явився на палубі й підійшов до штурвалу.

— Що тут відбувається? Корабель? Катрін знає?

— Вона призначила Борро командувати цим боєм, — сказав Джойс.

— Ха! Граф в ролі піратського капітана! Це треба побачити, — глузливо промовив Жан.

— Без жартів, Жане, — кинув Борро, підійшовши до штурвалу. — Готуйтеся.

— Каноніри, до гармат! — прогримів його голос.

Невдовзі на горизонті з’явився корабель з прапором Його Величності. Битва була неминучою.

— Вогонь! — гукнув Борро, і корабель здригнувся від першого залпу.

Королівський фрегат похитнувся, але не зупинився. Він наближався. Слідом — ще один. Два вороги проти одного «Ареса».

— Позаду ще одне судно! — гукнув Джек.

Поки вони відволікалися на перший фрегат, другий підійшов впритул. Міцні гаки з ланцюгами перелетіли з борту на борт.

— Пірати, здавайтеся! — пролунав голос капітана з королівського судна.

— Пірати Чорного Янгола не здаються! — відповів Том, і всі, як один, витягли шаблі.

Раптом на палубу вийшла вона — Катрін. Її хода була повільна, але горда. Шпага у руках блищала, мов срібло.

— Шкода тебе, дівчино, — сказав капітан королівського фрегата. — Вішати таких — гріх.

— Не тобі вирішувати, що гріх, а що ні, — кинула вона і кинулася в бій.

Її рухи були швидкими, але їй бракувало сили. Рана давалася взнаки. Ворог затискав її, і за кілька хвилин вона вже опинилася в його руках.

— В трюм її! — прозвучала команда.

Шарль усе бачив. Кров застигла в жилах, коли він побачив, як її хапають. Спробував кинутися за нею, але був оточений.

Королівський фрегат відходив. «Арес» лишився понівечений. З півсотні піратів у живих залишилося лише п’ятнадцять. Жан загинув, тіло його лежало біля уламків щогли.

— Де капітан? — запитав хтось.

— Вони забрали її… — хрипло сказав хтось інший.

Шарль мовчки стояв серед трупів і диму. Його погляд був темним, рішучим, злим.

— Вони пошкодують, що доторкнулися до неї, — нарешті прорік він. — Ми повернемо її. Ми йдемо за Чорним Янголом.

І тоді, над розбитою палубою, над запахом гару і крові, знову піднявся піратський прапор «Ареса». Шарль Борро став за штурвал. Його обличчя було кам’яним. В очах палахкотів вогонь помсти.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍