Ернст Юнгер - Скляні бджоли

становила б тисячу фунтів, то з погляду пасічника вона все одно була б божевільною. Але існують й інші погляди. Стратосферний крейсер може коштувати мільйон фунтів. З погляду бджоляра чи навіть з погляду легкого кавалериста — то не менше божевілля. Якщо уявити собі той неймовірний вантаж, який доправляє такий літак до місця призначення, то вартість його перевезення сягає фантастичного рівня. З іншого боку, вона стає мінімальною, якщо врахувати ту шкоду, яку він може заподіяти. Адже тоді мільярди перетворюються в порох, і це не рахуючи втрачених людських життів. Та якби на його крила можна було б націлити таку бджілку й призвести його таким чином до аварії, тоді тисяча фунтів були б дрібницею, просто пшиком. Але бувають і винятки. Трапляються щедрі люди, марнотратніші навіть за Авґуста Сильного[42] чи за міністра Брюля[43]. Та все одно мало що з того мають.

Так, безперечно, я був на одному з випробувальних полігонів для фабрик Цаппароні, на льотному полі для мікророботів. Моє припущення про те, що тут випробовують зброю, очевидно, було правильним. Тож поки що на цьому зупинимося. Навіть якщо Цаппароні обмежив своїх бджіл рівнем робочих комах, то жала він у них не відбирав, якраз навпаки.

14

Спостереження за бджолами спершу потішало мене як гра, а потім зачаровувало як складна комбінація. Та коли нарешті я збагнув їхній могутній потенціал, то став почуватися приголомшеним, як золотошукач, що ступив у країну Офір[44]. Чому старий хотів впустити мене до цього саду?

«Будьте обережні з бджолами!» Так, усе, що він казав, мало ще й інший сенс, ніж спершу здавалося. Це могло означати, що мені треба залишатися холоднокровним, і я справді відчував, що це видовище дещо розхитує нерви. Напевне, все це було задумано, щоб випробувати мене. Таке собі практичне завдання. Цаппароні хотів знати, чи я збагну широту його задуму, чи я ментально готовий до такої роботи. Може, саме в цьому парку в мого попередника Каретті запаморочилося в голові?

«Будьте обережні з бджолами» — це могло бути й застереження від надмірної цікавості. Може він хотів подивитися, як я реагуватиму, зіткнувшись з очевидною таємницею. Але ж я навіть не підвівся зі свого стільця.

До того ж я був надто зайнятий своїми думками, аби ще перейматися власною поведінкою — я був цілковито зосереджений на поведінці автоматів. Коли в минулому робили якийсь винахід, то це був успіх, значення якого винахідник часто не зовсім усвідомлював. Усі ті виставлені в музеях недолугі конструкції та переплетіння труб викликають лише посмішку. Тоді як тут нова ідея була не лише осягнена в плані її наслідків, а й розроблена в широкому діапазоні та в найменших деталях. Створена модель перевершувала практичні вимоги до неї. Це свідчило про велику кількість співробітників та розробників, тож мені стало зрозуміло, чому Цаппароні так дбає про дотримання таємниці.

Після полудня кількість летючих об'єктів значно зросла. За якісь дві-три години відбулася метаморфоза, яку я вже спостерігав протягом свого життя, — я маю на увазі перетворення надзвичайного явища в типове. Я був свідком подібного щодо автомобілів та літаків. Спершу дивуєшся з появи чогось нового, натрапляючи на нього лише спорадично, і врешті воно, як блискавка, мчить попри тебе цілими легіонами. Й навіть коні вже не обертаються. Другий етап викликає ще більший подив, але тут уже з'являється серійна закономірність, звичка.

Розроблення цих автоматів у Цаппароні вже просунулася досить далеко, їхнє виробництво було поставлено на конвеєр, відповідно до виробничих можливостей. Однак не скидалося на те, що тут він готував новий товар для ринку — один з тих сюрпризів, які щороку з'являлися в його каталогах. Це, очевидно, має залишитися в тіні. Напевне, тут ідеться про закрите підприємство — це спало мені на думку тієї миті, коли активність бджіл несподівано зросла, що нагадувало час активності рою чи годину пікового транспортного навантаження. Зміни сталися й у інших частинах саду.

З погляду організації такий сплеск активності можна було тлумачити по-різному. Маловірогідним було припущення про єдиний енергетичний центр. Це не відповідало стилю Цаппароні. Для нього ранг автомата визначав ступінь його автономності. Його світовий успіх ґрунтувався на тому, що в домі, в садку, на обмеженому просторі він створював замкнене економічне коло, він оголосив війну різним дротам, кабелям, трубам, рейкам та електричним контактам. Це був великий крок уперед порівняно з виробничим стилем XIX століття та його потворними проявами.

Я вже розмірковував про розподільні системи, лабораторії, акумулятори та заправні станції. Можна уявити собі постачання й прийом речовин, як тут, біля вуликів, які не лише приймали нектар, але, очевидно, ще й постачали енергію, адже я бачив, як скляні бджоли буквально відстрілювали після того, як був відсмоктаний нектар.

У повітрі лунав високий, монотонний свист, який хоч і не навівав сну, проте досить сильно гіпнотизував. Я мав докладати зусиль, щоб розрізняти сновидні фантазії та реальність й не потрапити під вплив візій, породжених темою Цаппароні.

Як я вже казав, серед скляних бджіл можна було спостерегти різні моделі. З деякого часу серед вихору цих створінь я став розрізняти ще й інші апарати. Вони були найрізноманітніших розмірів, відрізнялися розмірами й кольором і, очевидно, не мали нічого спільного з бджолами й бджільництвом. Ці нові створіння я мусив прийняти такими, якими вони були, — годі було збагнути їхнє призначення. Це було трохи схоже на відчуття, коли на рифі ми спостерігаємо за морськими істотами: бачимо риб, крабів, пізнаємо медуз, а потім з глибини піднімаються істоти, які стають для нас нерозв'язними, трохи лячними загадками. Я був ніби людиною класичної епохи, яку поставили на перехресті. Після неабиякого здивування вона легко здогадається, що автомобілі — то новий тип карет. Та всі інші конструкції навколо неї тиснутимуть на неї своїм жахом в стилі Калло[45].

15

Щойно я опинився у царстві Цаппароні, як узявся міркувати про вдосконалення. Таким був дух часу. Та коли з'явилися незрозумілі створіння, я став неспокійний і почав дратуватися — це також було в дусі часу, табель про ранги якого визначався пануванням техніки.

Що ж мають означати ті апарати, які вклинилися в рої бджіл? Щоразу було те саме: щойно людина розібралася з новою технікою, як одразу від неї відгалужується її антитеза. В скляні потоки влилися барвисті індивіди, як порцелянові намистини в намисто зі скла. Вони були меткіші, як автомобілі швидкої допомоги, пожежників чи поліції порівняно зі звичайними машинами. Інші