Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута

Думаєш, це так легко?

...думаєш, це так легко? Встати під звуки сирени,
Швидко вдягнути сина, бігти із ним в укриття.
Мовчки чекати відбою, мовчки всміхатись дитині,
Поки над небом ракети знов відбирають життя.

Думаєш, це так легко? Спати по дві години, 
В голос співати про тишу, поки системи кричать.
Нагло брехати у вічі, кожної божої днини,
Що вже терпіти трохи, доки долоні тремтять?

Думаєш, це так легко? Бігти в аптеку по ліки,
Поки тривога затихла, знаючи — відлік іде. 
Потім дивитись між хмари, наче якась каліка.
Та із завмерлим серцем чути, як небо гуде. 

Думаєш, це так легко? Легко лише на папері. 
Легко лише у статистиці, де ти лишень число. 
Жити війною ж — знесилює. Наче стаєш химерою. 
Наче стаєш лише привидом, що проникає крізь тло.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍