Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута

Завтра війна скінчиться

Пальці стискають тихо в розпачі замерзлії вуста. 
Досі не вірять, що зробила з ними клята та війна...

Скільки людей шукало тихе місце, та не віднайшло? 
Мовчки втонуло серед моря брухту, канувши на дно?
Скільки із них померло ні за що, і скільки ще помре?
Тисячі жертв війни бояться того, що їх завтра в світі жде. 

Скільки дітей заснуло на руїнах серед темноти,
Навіть не знаючи, що від снарядів їм вже не втекти.
Не врятуватись, не сховатись навіть, не вернути нас. 
Ми покоління мертвих душ, котрі боролися за час. 

Пальці стискають тихо в розпачі, над серцем почуття.
Завтра війна скінчиться, але цього не побачу я.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍