Анна Стоун - Амулет стихій , Анна Стоун

 — Дякую, бабулечка! Ти найкраща! — пропищала Лера, обвивши руками шию бабусі.

Лера тріумфувала. Повернувшись у вітальню вона змогла дати волю емоціям. Хотілося стрибати до стелі, і голосно сміятися. Підхопивши Мотю на руки, вона пустилася в танець по кімнаті. Дівчинка навіть забула, що бабуся не відповіла на її запитання.  

День пройшов в такому ж піднятому настрої. Лера допомагала дідусю з ескізами для майбутньої картини. У черговий раз пропонувала зробити виставку його робіт, а він лише жартував. В їх домі не було жодної придбаної картини, тільки репродукції відомих, виконаних дідусевою рукою, і декілька його власних творів.  

Саме дідусь навчив Леру малювати. Правда інколи їй було лінь робити стінгазету чи якийсь малюнок у художню школу, вона намагалася підсунути його дідусеві. 

У домі навіть ввечері стояла нестерпна спека. А на вулиці було прохолодно. Знайшовши у сараї повідець, Лера зібралась на прогулянку з собакою. Дворняга була спритною і постійно кудись намагалася втекти. Без повідця ніяк не можна було обійтись.