НМ - Нічні тварі , НМ

Її голос тремтів, але всі прислухалися. Кожне слово несе з собою нове відкриття, але й новий страх.

— "Тварі ці не просто блукають вночі, вони полюють. І якщо одного разу вони захоплять душу, вона залишиться в цьому світі назавжди, перетворюючись на одну з них."

Усі мовчки слухали. Це означало, що нічні істоти — це не просто вигадки, це справжні, страшні вороги, яких вони зустрічали на своєму шляху. Вони могли виглядати як звичайні люди, але вночі їхня природа змінюється.

Джон нахмурився, розуміючи всю серйозність того, що вони дізналися.

— Значить, ми не просто мріємо про це? — його голос був повний недовіри. — Вони... вони були людьми?

Єгор підійшов ближче до Нати і почав читати книгу разом з нею. Його обличчя було серйозним, хоча він намагався залишатися спокійним.

— Це пояснює все. Нічні тварі — це не просто легенда. І якщо їх можна розпізнати, то це може дати нам шанс.

Ліка подивилася на інших і зробила глибокий вдих. Її очі палали рішучістю.

— Тепер ми знаємо, що ми маємо робити. Якщо ці тварі — це колишні люди, тоді ми повинні знайти спосіб допомогти їм або зупинити їх. Якщо вони колись були людьми, значить, є шанс їх розірвати це прокляття.

Віка дивилася на книгу, і її вираз був сумний. Вона відчувала важкість цих слів, їхню реальність, і водночас зростала нова тривога.

— Якщо це так, чому вони залишаються тут? Чому не можуть спокійно піти в інший світ?

Ната закрила книгу, її очі були повні роздумів і відповідальності.

— Я не знаю точно, але ми можемо знайти відповідь. Якщо це прокляття, ми маємо знайти спосіб його зламати.

Всі стояли в тиші, кожен з них розумів важливість цієї книги і нову мету, яка з'явилася перед ними: розгадати таємницю ночі і зупинити ці нічні тварі, перш ніж вони знову знайдуть свою здобич.

Це був лише початок.

Поки вони стояли в тиші, кожен намагався осмислити все, що вони тільки що дізналися. Всі ці слова в книзі — вони були не просто інтерпретацією стародавніх міфів, це було чітке пояснення того, що відбувається навколо них. Їхнє випробування стало ще важчим: тепер їм треба було не тільки вижити, а й зрозуміти, як зупинити це жахливе прокляття.

Джон відстав від групи і злегка нахмурився, оглядаючи церковні руїни, коли на його обличчі з’явилася темна тінь.

— Якщо ці істоти — колишні люди, це означає, що вони колись були такими, як ми. Що змушує їх ставати цими чудовиськами? Що, якщо ми не зможемо їх зупинити?

Єгор подивився на нього, наче оцінюючи.

— Ми повинні розібратися, чому саме ці люди стали тварями. Кожен проклятий має свою історію. Можливо, якщо ми дізнаємось більше про те, як все почалося, ми знайдемо шлях зупинити їх.

Ната підняла голову, знову переглядаючи книгу, і раптом на одній зі сторінок побачила ще одне старе пророцтво:

— "Тільки той, хто розгадає стародавній ритуал, зможе очистити землю від тіней. Але для цього доведеться зробити вибір. Ціна цього вибору — те, що неможливо повернути."

Ті слова знову заполонили їх розуми. Вибір… Вони повинні були прийняти рішення, яке, ймовірно, змінило б усе. Кожен з них розумів: шлях вперед був не лише небезпечним, але й дуже важким.

Ліка стиснула зуби і подивилася на друзів, її обличчя було серйозним.

— Що це за ритуал? І як ми можемо його здійснити?

Віка вражено подивилася на книгу. Вона не була певна, чи готова вона до того, щоб приймати важливі рішення.

— Але ми навіть не знаємо, що потрібно зробити. Як ми можемо бути впевненими, що це правильний шлях? І що ми можемо втратити, роблячи цей вибір?

Ната закрила книгу і підняла очі. Її погляд був твердим, хоч і сумним.

— Ніхто не може сказати точно, що нас чекає. Але ми вже не можемо зупинитися. Якщо ми залишимо це прокляття невирішеним, ми ризикуємо, що інші потраплять сюди. Ми маємо шанс розірвати цей ланцюг, і ми повинні це зробити.

Джон подивився на неї і кивнув.

— Ми згодні. Ти права, Ната. Можливо, ми не можемо знати всього, але ми маємо діяти. Якщо хочемо вибратися живими, треба діяти.

Кожен з них мав свою частину страху і сумнівів, але знову, як і в інших випробуваннях, вони відчували, що тільки разом можуть знайти шлях вперед.

Раптом в тиші кімнати почувся слабкий звук — наче що-то лунало з глибин церкви. Ліхтарі, що вони тримали в руках, стали тьмяніти. Сила ночі, що проникала сюди, все більше давала про себе знати.

— Ми повинні вирушати, — сказав Єгор і поглянув на своїх друзів. — Це тільки початок. Час йде.

Тіні знову почали рухатись навколо них, як би намагаючись захопити кожного в окрему пастку. І хоча вони ще не знали, що чекає попереду, вони знали одне: цей шлях не був для слабких. Але, зібравшись разом, вони відчували, що тепер вони готові до будь-якого випробування, яке життя та темрява могли їм підготувати.

Вони вийшли з церкви, відчуваючи важкість кожного кроку. Темрява на вулиці стала ще густішою, і вони вже не могли повернути назад. Все більше ставало зрозуміло, що їхня боротьба за виживання лише починається.

Ната тримала книгу в руках, відчуваючи важкість таємниць, які вона розкривала. Вона не могла зрозуміти, чому ці істоти, колишні люди, стали такими. І чому для того, щоб розірвати прокляття, їм треба пройти через щось, що їм навіть не уявляється.

Джон виглядав розгубленим, але його рішучість була очевидною.

— Ми не можемо дозволити, щоб це прокляття продовжувалося. Якщо ці істоти — колишні люди, нам треба знайти спосіб їх звільнити. Але як?

Єгор подивився на темне небо, і його погляд став все серйознішим.

— Книга згадувала про ритуал, але що це за ритуал? Може, це ключ до всього. Якщо це зупинить тварей, ми маємо знайти його.