Марі-Анна Харт - Невидимі сліди, Марі-Анна Харт

— Ти вже прокинулася? — Олівер, не відриваючись від кухонних справ, усміхнувся, коли побачив її.

Кейт трохи здивовано глянула на нього і потягнулася, почувши, як її живіт бурчить від голоду.

— Що ти готуєш на  сніданок? — усміхнулася вона, наближаючись до столу, — і чим я можу допомогти?

Олівер знову посміхнувся і подав їй чашку кави.

— Нічого особливого, просто омлет і тост. Але якщо хочеш, можеш вибрати, як я повинен приготувати омлет. Я тут шеф-кухар, так що розслабся і насолоджуйся кавою.

Кейт посміхнулася, сівши за стіл, і з вдячністю взяла чашку.

— Ти дійсно дуже добре робиш каву, — сказала вона, насолоджуючись першим ковтком. — І виглядаєш, як досвідчений кухар.

Олівер засміявся, знову перевертаючи омлет на сковороді.

— Це все практика, — відповів він. — Та й кому не сподобається сніданок, коли є хороша компанія?

Кейт кинула погляд на нього, відчуваючи себе трохи не зручно, але й водночас тепліше від цих простих моментів. Вона не часто відчувала себе так комфортно поруч з кимось, але цей ранок був іншим.

Після сніданку, де вони тихо і спокійно спілкувалися, Олівер зібрав свої речі та, сівши в машину, подивився на Кейт.

— Ну що, поїхали? — запитав він, заводячи двигун.

Кейт кивнула і тихо відповіла:

— Так, дякую за сніданок. Це було чудово.

Вони виїхали з двору, а машина м'яко котилася вулицями. Кейт сиділа поряд, насолоджуючись спокоєм, але в той же час відчувала певну ніяковість. Вчорашній день був повний емоцій і незвичних для неї ситуацій, і зараз вона не була зовсім готова, щоб повертатися до реальності.

— Як ти почуваєшся? — запитав Олівер, помітивши, що Кейт виглядає трохи задумливою.

— В порядку, — відповіла вона, повернувши голову до вікна. — Просто трохи втомилася після всього.

Олівер кивнув, розуміючи. Машина зупинилася біля її будинку, і він обернувся до неї.

— Дякую, що скрасила вечір. Якщо що, завжди радий допомогти. І не забувай, що я обіцяв тобі новий досвід із лижами.

Кейт посміхнулася, виходячи з машини.

— Не забуду, — відповіла вона. — І дякую за все. За каву, за компанію... за те, що зробив цей день трохи легшим.

Олівер посміхнувся у відповідь, і вони попрощалися. Кейт пішла до дверей, а він, помахавши їй на прощання, поїхав.

Кейт зайшла в будинок і тихо пішла до своєї кімнати   і, хоча день ще тільки починався, відчула, що це буде інший день — спокійний, але в той же час наповнений новими можливостями.

Кейт усміхнулася, згадуючи Олівера, як він обіцяв навчити її кататися на лижах, як вони сміялися, підспівуючи у машині. Щось у тому дні, у тому вечорі, змусило її повірити, що час від часу можна залишити все позаду і просто насолоджуватися моментом.

Вона сіла на ліжко, поклавши голову на подушку. Зараз все було на своєму місці. Вона відчула, як серце б'ється рівно, без зайвих хвилювань.

Можливо, часом треба дозволяти собі бути щасливою, навіть якщо цей момент здається незвичним чи нетиповим для неї. І, може, саме ця зміна дозволить їй відчути себе впевненіше, живішою.

Ближче до обіду в будинку почали прокидатися всі, і нарешті приїхали Рон та Еліс. Еліс, побачивши Кейт, одразу обійняла її, радісно посміхаючись, а Рон, трохи ніяковіючи, зупинився на порозі, уважно дивлячись на Кейт. Він не був впевнений, як поводитись після всього, що сталося, і його очі на мить залишались на Кейт, перш ніж він сказав:

— Привіт, Кейт. — Його голос звучав дещо нерішуче.

Кейт посміхнулась і привітала їх:

— Привіт, рада, що ви приїхали.

Рон лише кивнув у відповідь, помітно намагаючись бути привітним, але відчував певну незручність

Після сніданку всі почали збиратися на лижі. Рон і Еліс, побачивши, що Кейт не рухається до дверей, підійшли до неї з пропозицією:

— Хочеш приєднатися? Ми йдемо кататися на лижах, буде весело, — запропонувала Еліс.

— Дякую, але я, мабуть, залишусь тут, — відповіла Кейт, посміхнувшись. — Мені хочеться просто почитати.

Рон коротко подивився на неї, але розуміючи її бажання, не став наполягати:

— Зрозуміло. Якщо передумаєш, ми тут. Насолоджуйся книгою!

Еліс кивнула, і, не гаючи часу, вони пішли до виходу. Кейт залишилася на дивані, і коли останні звуки їхніх кроків вщухли, вона знову взяла в руки книгу. Теплий сонячний промінь, що проник у кімнату, додавав спокою. Кейт почала читати, відчуваючи, як швидко втягнулася в сторінки, забуваючи про все навколо.

День пролетів непомітно, і ближче до вечора Кейт отримала несподіване повідомлення від Олівера. «Дивно, звідки він дізнався мій номер?» — подумала Кейт, здивовано глянувши на екран. Повідомлення було коротким: «Через 30 хвилин заїду за тобою. Одягни щось зручне, будемо вчитися кататися на лижах».