Марі-Анна Харт - Невидимі сліди, Марі-Анна Харт

Кейт замислилася на хвилину. Вона не була готова до лиж, але цікавість перемогла. Вона посміхнулася і вирішила прийняти запрошення.

Кейт помітила його пікап біля будинку рівно через 30 хвилин після того, як отримала повідомлення. Вона вийшла з дому і попрямувала до машини, почувши, як мотор завівся, коли вона наближалася.

Сівши в машину, вона подивилася на Олівера, який вже дивився на неї з посмішкою.

— Ну що, готова? — запитав він, повертаючи ключ в замку запалювання.

Кейт трохи розгублено кивнула, але не змогла приховати посмішку. Вона була налаштована на новий досвід, хоча і трохи нервувала.

Олівер і Кейт поїхали до гори, і на кожному повороті Кейт відчувала все більше хвилювання. З вікна відкривалася неймовірна картина — засніжені вершини, біле покривало, яке сяяло на сонці. Під'їжджаючи до підйомника, вони проїжджали повз людей, які злітали вниз по схилах. Кейт не могла не помітити, як легко і граційно це виглядало. Вона трохи нервувала, знаючи, що їй доведеться пройти той самий шлях, але водночас її охоплював захват від того, що ось-ось вона спробує щось нове.

Підійшовши до майданчика біля підйомника, Олівер припаркував машину і вийшов перший. Він підійшов до Кейт, яка виглядала трохи розгубленою.

— Не переживай, це не так складно, як здається, — сказав Олівер з усмішкою. — Я буду поруч, ти не одна.

Кейт кивнула, намагаючись заспокоїтись, і вони разом підійшли до стійки прокату. Вибравши лижі та взуття, Олівер допоміг їй встати на лижі та дав кілька порад, як тримати рівновагу.

— Ти маєш стати в зручну позу, — пояснив він, показуючи, як правильно стояти. — Потрібно злегка згинати коліна, щоб не втратити рівновагу. І пам'ятай, не треба поспішати, просто рухайся поступово, поки не звикнеш.

Кейт слухала його уважно, хоча відчувала, як серце б'ється швидше. Вона послідовно спробувала зробити перші кроки, але кілька разів була змушена падати на сніг. Олівер кожного разу піднімав її і заспокоював:

— Не хвилюйся, всі падали в початку. Це нормально. Ти добре справляєшся!

З кожною наступною спробую Кейт відчувала себе впевненіше. І хоч до повної впевненості було ще далеко, вона вже почала отримувати задоволення від процесу. Кожен раз, коли вона падала, Олівер допомагав їй встати, підтримуючи та сміючись, що заохочувало Кейт бути менш стурбованою своїми невдачами.

Коли вони піднялися на невелику висоту, Олівер запропонував спробувати їхати з невеликого схилу.

— Ти готова? — запитав він, побачивши її трішки збентежений погляд.

— Готова! — відповіла вона, хоча й не була на сто відсотків впевнена в собі.

Вони почали рухатися разом, і Кейт, з Олівером поряд, почала поступово відчувати ритм спуску. Спочатку це була лише невелика траса, але з кожним рухом вона почувалася все більш вільно, насолоджуючись новим досвідом. Олівер вів її, допомагаючи, і весь час надаючи поради, як краще маневрувати.

— Бачиш? Це зовсім не так страшно! — підбадьорював її Олівер, коли вони зупинились внизу.

Кейт дивилася на нього і посміхалася.

— Ти правий. Це навіть весело!

Її хвилювання поступово проходило, а з кожним спуском вона все більше почувала себе частиною цієї нової для неї активності.

Після кількох годин активного катання на лижах, Олівер запропонував зробити перерву і випити щось гаряче, щоб зігрітися. Її тіло втомилося від першого досвіду на лижах, і перспектива зігрітися була дуже привабливою.

— Як щодо пуншу? — запитав Олівер, коли вони сіли в машину, рухаючись до його будинку. — Ідеальний напій після катання на лижах.

Кейт приємно здивувалася його пропозицією. Вона зраділа можливості розслабитися і насолодитися гарячим напоєм. Вони приїхали до його будинку, і Олівер одразу попрямував на кухню, а Кейт вирішила відпочити на дивані.

— Я люблю пунш, — сказала Кейт, коли Олівер приніс чашки з напоєм. — Зазвичай його п'ю лише  на Різдво

— Це чудовий зимовий напій, — відповів Олівер, усміхаючись. — Поглянь, спеції додають йому особливий аромат.

Він поставив чашки на столик і сів поруч, спостерігаючи, як Кейт піднімає чашку до губ і з насолодою п’є.

Кейт посміхнулась у відповідь, відчуваючи, як напій розслабляє її, знімаючи втому після активного дня. Вони обидва залишились у тиші, насолоджуючись моментом. Олівер сидів поруч, іноді поглядаючи на Кейт і відчуваючи, як тепло і спокій наповнюють кімнату.

— Я рада, що ти запропонував пунш, — сказала Кейт після кількох хвилин тиші. — Це саме те, що мені зараз потрібно.

Олівер усміхнувся, відчуваючи, як атмосфера ставала ще більш затишною.

— Мені теж приємно, що тобі сподобалося, — відповів він, скинувши погляд на чашку. — Пунш має особливу атмосферу, що робить його ідеальним для таких вечорів.