Інна Романова - Мій коханий хірург , Інна Романова

Ну ось так завжди, взяли і розповіли моєму Завгородньому про те, що я закохана в нього з підліткового віку ... Не чекала такої западлянки від мами та Петрошенка.

Мама Кет навіть ту саму записну книжку в моїй схованці відкопала і з урочистим виглядом вручила зятьку.

Рома вже тиждень ходить самовдоволений, хмикає та посміхається.

- Так ти на мене полювала, виявляється? А я попався в твої майстерно розставлені сіті, як хлопчик, - щоразу повторював він. - Підступна у мене дружина.

Ми півроку тому одружилися і тепер я Завгородня Анастасія, як і мріяла у дитинстві.

Весілля було скромне, але дуже душевне. Волосся відросло, кістки зрослося, і тільки невеликі шрами залишилися, як нагадування про аварію.

Маму ми перевезли до столиці, вона влаштувалась до нас у лікарню медсестрою і тепер мені взагалі немає життя там – чоловік, мама, найкращий друг та Калугіна… За що мені все це?

- Ти ще довго? Я чекаю тебе в ліжку, між іншим, чи прийти за тобою? – кричить із кімнати Роман.

Ох цей Завгородній, терміново йому сина подавай, або доньку, але я зовсім не проти.

Шановні мої Читачі! 
Дякую, що в нелегкий для нас час Ви такі сильні, мужні і з вірою в серці! 

Сподіваюся, що Вам сподобалося кохання Насті і Романа! До наступних зустрічей! 

Слава Україні! Слава ЗСУ! 

Кінець