Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

7 Розділ: І кольорова кішка приносить нещастся (1 частина)

Ронал обійшов увесь будинок, оглянув всі його три кімнати на другому поверсі та кухню. Коли він проходив по залі, його привернув звук, який долинав із заднього двору. Він вийшов із дому і подався туди. Побачивши ельфійку, яка одягала сідло на коня, хлопець спитав, спершись на дверний отвір:

 - Чи далеко зібралася, вухата?

 - Вже сонце встало, настав час вирушати за королевою. Думаю, демони вже пішли, я поїду огляну все. Чим довше ми зволікаємо, тим ймовірність смерті Її Величності зростає. – Холодно відповіла Маль, затягуючи стремена і перевіряючи їхню надійність.

 - Чого ж ти на своїх двох не побіжиш? - Не зміг не уколоти Ронал, задоволено почухавши край носа.

 - Надто помітно. Мій запах демони учують ще до того, як я наближуся до них. А так, мій запах змішається з кінським і їм буде важко впізнати його. - Все так само холодно відповіла лучниця, погладив коня.

- Ти взагалі колись їздила верхи?

 - Ні… Ось буде шанс… спробувати. - Намагаючись сісти в сідло, відповіла йому уперта ельфійка. Ронал, дивлячись на цю картину, похитав головою. Він підійшов до дівчини і, обійнявши за талію, спустив на землю, чого Маль зовсім не чекала.

 - Ти що робиш? - Мало не кричала почервоніла лучниця на хлопця, який навис над нею.

- Допомагаю вам не впасти, міледі. – Посміхнувся Ронал.

Маль насупила брови.

- І без тебе впораюся! - Ображено промовила дівчина. Весь її вигляд був грізним і Ронал розумів, що дуже скоро вся ця ситуація може вийти йому боком. Хлопець зробив крок назад, підняв руки вгору і сказав:

 - Все, чого я хотів, це попросити тебе залишитись з Ріель. Їй зараз потрібна допомога такої подруги, як ти. Від таких слів вуха ельфійки стали торчком, а на обличчі з'явилося непорозуміння.

 - Знову глузуєш з мене? – Примружила очі лучниця.

- Зовсім ні. Я в цій ситуації підтримати її не зможу, а Аліка, я гадаю, теж полетить шукати королеву. Ти ж вмієш прислухатися до людей і розуміти їхні наміри та почуття з півслова, а також знаєш, як це втратити близьку людину.

 Маль стиснулася ще сильніше, глянувши спідлоба на перевертня. Вона тяжко видихнула і відвернулася на мить, обмірковуючи сказане. Ронал опустив руки. Він всією своєю шкірою відчув, як з кожною секундою ситуація розжарюється. Нехай його вдача була нестримна і він мало переживав за наслідки, але цієї хвилини щось змусило його змінити свої погляди. Хлопець схрестив руки, відвернувшись від дівчини.

- Пробач, я всього лише хотів сказати, що мені було б спокійніше, якби поруч із Ріель у цій ситуації була ти. Тим паче, що я більше підходжу для пошуків. Мій нюх і слух гостріший, ніж у тебе, а здатність обертатися у звіра захистить від демонів та їх чутливих носів. – Спочатку хлопець намагався поводитися дружелюбно, але, чи то з незвички так мило спілкуватися з іншими, чи то від своєї зарозумілості, нормально вибачитись у нього не вийшло. Маль не витримала і випалила:

 - Ти себе бачив? У тебе від недосипу вже мішки під очима! Адже заснеш десь під деревом, поки шукатимеш!

 - На себе подивилася б! А я, між іншим, кілька днів без сну можу протриматися. - Ображено сказав перевертень, знову повернувшись до лучниці обличчям. - Так, і на додаток, з твоїм пораненням ...

Дівчина відсахнулася, почувши останні слова, а перевертень навпаки зробив крок уперед.

- Те, що я постійно з усіма жартую, ще не робить мене повним дурнем, яким ти мене вважаєш! – Обурився Ронал, трохи нахилившись до Маль. – Спочатку подивилася б на себе, перш ніж судити інших!

- Та, що ти знаєш? - Прокричала ельфійка зробивши крок до хлопця. Ронал схопився за хвору руку дівчини, піднявши її вгору.

- А те, що ти так само чиниш безрозсудно, як і я! Хіба ти сама не розумієш, як це небезпечно з таким...

 - Гм! Вибачте, що перервала вашу розмову, але мені здається, що настав час вирушати. – Почувся голос Аліки позаду сварливої парочки. Вони повернулися обличчям до фукуроу, і перевертень непомітно відпустив руку ельфійки. Лучниця одразу ж сховала руку за спиною, а перевертень продовжив хмуритися. - Один тунель веде до хащі, де зі скелі падає водоспад, а другий у каньйон.

- Я обшукаю водоспад у хащах. Все ж таки ліс - моя стихія! Ха-ха. - Засміявся Ронал, спробувавши приховати своє невдоволення за усмішкою. Аліка трохи скривилася, але не стала ставити зайвих запитань. Вона розуміла, що всі зараз дуже напружені.

 - Тоді я в каньйон. Огляну його з висоти. Зустрінемось ввечері. - Аліка махнула крилами і злетіла до хмар. Ронал ще раз подивився на Маль і сказав:

- Будь напоготові. Королева може прийти до села. І ще, не навантажуй хвору руку, поранена та втомлена ти нічим не зможеш їй допомогти. - Хлопець стрибнув у кущі і миттю обернувшись, втік. Маль нахмурилася:

 - І без тебе знаю, блохастий ...

 Ігніс лежала в кущах, її шкіра була вкрита товстим шаром сажі, через що вона була схожа на демона. Туніка, розтягнулася, і тому настільки щільно облягала  десятирічне тіло Ігніс, що здогадатися, чи є в неї крила, було неможливо. Від утоми дракониця міцно заснула. Неподалік від того місця, де вона лежала, дзвінко тупотіли копитами коні.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍