Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

Серед широких лісів і могутніх гір розкинулася велика імперія Нарім, яку населяє багато різноманітних рас. Усіма ними ще з давніх-давен правлять мудрі дракони. Але темний демон Скаір не хотів підкорятися ним і вирішив знищити драконів та заволодіти Нарімським троном. Ніхто і ніщо не могло втримати його. Смерть йшла по п’ятах темного властителя, але імператриця-д раконНітріл, маючи дар передбачення, попередила демона, що, якби він не старався, на світ все одно з’явиться той, хто зможе побороти його. Скаір не повірив її словам, але лише до тих пір, поки йому не принесли яйце імператриці. Якби демон не намагався, йому ніяк не вдавалося знищити його. Не маючи інших ідей, темний володар замкнув яйце у підземеллях свого замку. Через вісімсот років одна служниця вкрала яйце, подаривши світу надію

Пролог

В імперії Нарім ще з початку створення світу поколіннями правили дракони, чию силу та розум порівнювали з богами. Так сталось, що кожен король перетворювався на дракона, оскільки був напівкровкою. Тому що лише дитина-напівкровка, несучи в собі дві нитки не схожих рас, могла впоратися з тією магічною силою, якою оволодівали королі.

За шістнадцять років до смерті кожного з правителів на світ з'являвся його спадкоємець. Таку дитину в момент народження огортало яскраве світло, яке говорило про те, що вона обрана майбутнім правителем. Після досягнення десяти років спадкоємець вирушав на навчання до правлячого короля. Шість років він мав вивчати, осягати і домагатися досконалості в багатьох мистецтвах. Щойно старий король зітхав в останнє, спадкоємцю передавалася душа правителя з усіма її спогадами, з усією її силою, могутністю і магією минулих королів. А разом із душею передавався і драконячий вигляд.

Нинішньою королевою була напівдракон Нітріл. Завдяки їй імперія проживала найяскравіші і найтепліші роки свого існування: уся рослинність приносила добрий урожай, торгівля, ремісництво, наука досягли великих висот. Перевезення стало простіше, обладунки міцніше, а мешканці веселіше. Але в глибинах темних печер зло, розплющивши очі, чекало свого часу.

Демони завжди були ізгоями, яких усі боялися та уникали. Тому вони змогли зберегти чистоту своєї крові в її первозданному вигляді та пишалися цим. Правитель демонів і всякої нечесті Скаїр вирішив відібрати у Нітрил її землі і трон. З дитинства радість і щастя, яке лилося від жителів імперії, було йому ненависне. Насмішки однолітків та зневажливі погляди - все це злило його.

«Чому демони не можуть бути правителями нарівні із драконами? Чим ми гірші за них? Чому я повинен схиляти коліна перед жалюгідними істотами, які живуть у бруді? Чим демони заслужили таке ставлення до себе?» – Питав він сам себе щодня.

З роками добра мрія Скаїра про рівність переросла в шалене бажання знищити всіх, поневоливши імперію разом з іншими країнами і обернувши їх у вкрите попелом поле, облите кров'ю всіх жителів світу.

Багато років у вирі ненависті і злості росла темна армія. І ось день відплати настав. Скаїр разом зі своїм невтомним військом ступив на землі Наріма, знищуючи все на своєму шляху. Нітрил, знаючи про жахливі наміри Скаїра, дала відсіч злому демону. Сім років тривала страшна війна. Мільйони пали в тій битві, а тисячі чудом уцілілих залишилися без даху над головою. Зрештою знесилена, поранена Нітрил упала перед чорним королем на коліна. Демон підняв свій меч над головою, готуючись завдати вирішального удару:

 - Останнє слово на прощання, Нітріл. – Крізь ледве стримуваний сміх сказав владика ночі.

 - Після моєї смерті ти не залишишся безкарним. Рано чи пізно у світі з'явиться дитина, яка скине тебе і поверне правосуддя та щастя на землі імперії! Запам’ятай мої слова, демон!

Скаїр від почутих, як йому здавалося, безглуздих слів, зареготав у весь голос і опустив клинок, знісши голову королеві. Армія темряви завила, прославляючи свого пана. Але новий король мовчав. Останні слова дракона все ж таки досягли його розуму і насторожили демона. Нітрил мала здатність пророкувати майбутнє і все, що було передбачено нею, збувалося з вражаючою точністю. І тоді демон поспішно почав шукати того, хто може через пару трійку сотень років призвести до загибелі раси демонів. Він наказав своїм воїнам обшукати гніздо королеви.

У цей же час Скаїр розділив усі раси між собою, відгородивши території високими стінами, які добре охоронялися, щоб на світ не міг з'явитися новий спадкоємець. Люди та інші раси були пригнічені. Зі смертю Нітрил у землі прийшли біль та жах. Дракони полетіли, залишивши Нарім позаду.

Багато, багато часу минуло, і ось до зали нового короля вбігає пара потворних посіпак, тримаючи на руках жовто-червоне переливчасте яйце дракона. Скаїр, зрадівши тому, що тепер пророцтво його заклятого ворога не справдиться, довго й наполегливо намагався знищити сяючий кокон. До яких тільки хитрощів він не вдавався: до грубої сили, до чаклунства, і навіть до алхімії, насильно змушуючи двох алхіміків знищувати останнього законного спадкоємця. Коли всі спроби не мали успіху, розлючений правитель замкнув яйце в глибокому холодному підземеллі свого замку, накривши щільною мантією, сподіваючись на те, що згодом це ненависне йому світло життя просто згасне. На вхід у холодну і найдальшу камеру, яка зберігала  таємницю, Скаїр наклав непорушне закляття, яке не міг зруйнувати навіть він сам. Лише заповітний ключ, який носив владика демонів постійно, відмикав чаклунство.

 Після кількох сотень років світіння драконячого яйця справді почало згасати, і це приносило Скаїру неймовірну радість. Востаннє відвідуючи підземелля, правитель демонів побачив, що світло вже перестало вибиватися з-під мантії. Надія на народження нового короля і виконання пророцтва згасала з кожним днем, поки одного разу юна служниця Скаїра з людської раси не наважилася втекти із замку владики демонів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍