Марта Мущинка - Врятуй мою душу , Марта Мущинка

Амелія:
Прийшло повідомлення від Стаса:
" Принцесо, довелось бігти, термінові справи.. Дякую за вечір, давно я так не сміявся! Ти неймовірна!" 
Посміхаюсь, як дурна, сама цього не усвідомлюючи! Але чому? Конкретної відповіді не маю! Та після цього повідомлення (на яке я доречі, дивилась зо п'ять разів) стало якось так легко (напевно від розуміння того, що він не втік і нікуди не сховався, а головне, що з ним все добре), так неочікуваною приємно і радісно водночас..Але ж блін - це звичайне повідомлення, звичайне смс від напевно що звичайної людини.. Хоча можливо не зовсім звичайної, здебільшого божевільної, як він сказав "ефктної" та зовсім не передбачуваної..Та все ж людини, з якою як не як я почуваю себе досить таки комфортно..
***
Зранку прокидаюсь у хорошому настрої.. Навіть на секунду забуваю, що знаходжусь у домі своїх "безцінних" батьків, які так "щиро" мене люблять та цінують.. Та все ж гарно одягаюсь, роблю макіяж, трохи підкручую локони, додаю останні штрихи своїми улюбленими парфумами та спускаюсь на кухню, звідки одразу ж чую голос своєї матері:
- А ось і наша спляча красуня спускається (дивно, рідко вона мене так називає, напевно хтось прийшов. Але хто міг з'явитися у таку рань?) 
І щойно мої думки зупиняються на одній дуже "ефектній" людині, як одразу ж справджуються.. Станіслав Кричевський, власною персоною, сидить за нашим сімейним столом та попиває чай, тим часом як мій батько час від часу кидає дебелі фрази та питання, матір підтримує кожну його думку, і тільки тьотя Катя згадала про моє справжнє існування та накладала сніданок..
- Оо, а що ти тут робиш? - раптово виривається у мене без жодного "привіт" чи "доброго ранку"..Від подиву забула про весь етикет..
- І я радий тебе бачити Амеліє:) - натомість піднімається той, підходить і ніжно цілує у щічку, аж мурашки по тілу, а потім шепотом додає:- Не міг довго чекати, щоб побачити тебе таку гарну! 
В той момент моє обличчя наповнюється неприроднім рум'янцем, а вуста видають задоволену посмішку..
- Сідай, доню, поснідай! А потім ви разом поїдете до університету.. Точніше, Станіслав, навідав нас так рано саме для цього! - включила люб'язність моя матінка, а тато тільки підтвердив і додав:
- Скажи мені ще люба моя, що ти так допізна дивилась і ходила на кухню? Безсоння мучить? 
Не знаю наскільки було помітно, але очі мої точно засвітились від зніяковіння та згадок про вчорашній вечір..Піднімаю погляд на Стаса і також помічаю його легке здивування та грайливу посмішку..От же ж він гадюка така! 
- Так, ніяк не могла заснути! І фільм дуже цікавий знайшла..Вам також з мамою рекомендую! - знаходжу влучну відповідь, щоб не бовкнути зайвого та не згоріти із сорому..
- Залюбки подивимось! - "мило" заговорила мама (ох, ненавиджу коли вони корчать із себе добрих та порядних людей.. це просто огидно!) - Але донечко, ти ж могла запросити Станіслава, гадаю він би не відмовився скласти тобі компанію за переглядом твого цікавого фільму. Правда ж? 
Що, що?? Оце так вона заговорила! Хоча вона була б навіть не проти, якби він залишився у нас на ніч.. Точніше у мене в кімнаті, і у моєму ліжку..Це б ще швидше прискорило їхні плани одружити нас та отримати частку грошей..
- Авжеж:) - багатозначно дивлячись на мене, відповідає хлопець, від чого я ледь не вдавилась своїм сніданком..Бо здається, що з точністю прочитала його хтивий та задоволений хлопець..Ох, ж же він! Не змінюється! Ані трохи! 
- Тьоть Кать, дякую за сніданок, все було дуже смачно..Але нам вже час! - піднімаюсь із стола, те саме пропоную і своєму недо хлопцю..
- Так, справді пора! Дякую за чай! Містере та місіс Крофт, дякую за чудову компанію, гарного дня! - "відкланявшись" моїм батькам промовив він, на що отримав багато хороших слів від моєї матері та батька, які вважають його просто ідеальним молодим чоловіком..(з купою грошей) 
Потім приобійнявши мене за талію повів до свого автомобіля.. І щойно ми опинились за межами дому я відійшла в сторону та налетіла із питаннями:
- І що це все було? Ти навіть не попередив мене, що прийдеш! Та ще й так рано! 
- Хотів не втрачати свою ефективність! - жартуючи відповів той, натякнувши на вчорашню витівку з балконом..
- Сьогодні це було не так ефектно! Але не заговорюй мені зуби! Я не просила тебе їхати, у мене ще досі є водій! 
- І досі є хлопець, який хоче бачити тебе якомога частіше! 
- Фіктивний! - знову наголошує своє, а то здається він часто забуває про нашу домовленість..
- Принцесо, як ти дивишся на те, щоб я звільнив тебе від нудних лекцій і викрав кудись! - ніби не почувши мої слова, запитав чи краще сказати ствердив Стас..
Я підійшла до нього ближче, невинним жестом провела рукою по його волоссю та відповіла:
- Звучить заманливо! Але батьки після такого знесуть мою голову, і тобі прийдеться шукати іншу фіктивну дівчину! 
- Іншої мені треба! - поцілувавши мою руку та ще більше наблизивши до себе промовив він і додав:- А от з батьками я домовлюсь, скажу, що це моя провина, що дуже хотів побути з їхньою дочкою наодинці.. Тоді я думаю нічого поганого не станеться! 
- Як в тебе все просто! - трохи дивуюсь із його легкості та невимушеності..
- А ти просто довіряй мені! І у тебе так само все буде просто. Обіцяю! - стверджує хлопець та ніжно проводить рукою по моєму обличчі, від чого знову буквально мурашки по шкірі.. Він пильно дивиться в мої очі, а потім зупиняє свій погляд на моїх губах, які в ту мить облились жаром і повільно наближається в їх напрямку..Я на мить забуваю як дихати та вчасно оговтуюсь та відходжу від нього на крок із словами:
- Що ти там говорив про викрадення? 
На мій подив Стас не розчаровується, а з розумінням споглядає, посміхається, відчиняє двері свого авто і відповідає:
- Щось вигадаємо:) Сідай, принцесо! 
- Знаєш, я скоро так і звикну до твоїх ефектних викрадень! - дарую натомість свою посмішку та задоволення..
- Звикай! Але не розслабляйся! Бо я ще не практикував нічне викрадення:) - жартуючи, а може і ні, говорить хлопець, тиснувши на газ..
А я мовчу. Не буду провокувати на такі подвиги..А то знаю я цього божевільного, не встигну подумати, як цієї ночі вже буду на якомусь кораблі поруч із ним..Такий він, мій недо хлопець - дуже ефектний та непередбачуваний..