Г. Л. Фальберг - Злочинця викривають зорі

тихому куточку, м'яко освітленому жовтуватим сяйвом красивої стінної лампи. В затишній винарні були приємні сутінки — тюльові гардини затримували денне світло, що пробивалося крізь вікна. Важкі різьблені дубові столи і стільці добре пасували кольором і формою до брунатного дерев'яного плафона і стін, оздоблених подекуди справжніми французькими гобеленами.

Адвокат зовсім не помітив обох відвідувачів, що прийшли слідом за ним, бо вони сіли за стіл біля самісінького входу. Думки Гофстраата все ще були зайняті пропозиціями Кеннеді.

Обслужили адвоката швидко й безшумно; кельнер вправно налив йому білого бордо з кришталевої карафки; вино в келиху виблискувало золотистим сяйвом.

Гофстраат, глибоко замислившись, запалив сигару. Він був задоволений собою, а результат бесіди, мабуть, не дуже його турбував. Тільки завуальована погроза Кеннеді, натяк на подвійну роль заслуговували, як йому здавалося, на увагу. Цей молодий чоловік, що виявився новим противником, очевидно, знав більше, ніж треба.

Сильне напруження розумових сил поступилося місцем перед спокійною розрядкою. За келихом охолодженого бордо і з доброю сигарою життя завжди здається привітнішим.

Продумавши все грунтовно, адвокат Гофстраат вирішив нічого не казати Петеру Тербовену. Він не вірив, що Кеннеді і надалі намагатиметься здійснити свої наміри. Зрештою він уже дістав недвозначну відмову.

А час ішов. Кельнер уже давно спустив щільні коричньові штори на вікнах, а ті двоє з чорного лімузина все ще сиділи за маленьким столиком біля дверей.

Нарешті Гофстраат покликав кельнера і розплатився. Поки кельнер допоміг йому одягти пальто, ті двоє раптом швидко залишили ресторан.

Тільки тепер, проходячи поміж столами до виходу, Гофстраат помітив, що у винарні за цей час зібралося чимало відвідувачів.

Перед самим виходом обер-кельнер, що стояв біля дверей, низько вклонився Гофстраатові, побажавши йому на добраніч. Гофстраат подякував і вийшов на вулицю, де вже зовсім завечоріло. Над входом сяяло синьо-зелене гроно. Вечір був сирий, мрячило. Поволі нависав туман, крізь який ледве пробивалося світло. В цю пору року часто бувають тумани, бо вологе і все ще тепле морське повітря стикається з уже по-зимовому холодними повітряними масами континенту.

Лімузин трохи від'їхав назад, він уже не стояв проти входу в ресторан. З невиключеним мотором машина зупинилася трохи збоку, в напрямі до головної магістралі, в найтемнішому місці вулиці.

Гофстраат підняв комір пальта і пішов тим самим шляхом, яким прийшов сюди. Коли він порівнявся з лімузином, звідти вискочили два чоловіки, вдарили Гофстраата ззаду по голові і похапцем втягли в машину. Заревів мотор, автомашина помчала. Не минуло й кількох секунд, як на цьому місці вже з'явилися нові перехожі, які й не підозрівали про те, що тут тільки що був такий підступний напад.

Трохи згодом велика автомашина з недозволеною швидкістю перетяла Хендріксплац і завернула на Докстраде, що везе до гаван. Але тут-таки в густому тумані вона врізалася в вантажну машину, що без сигнальних вогнів стояла на розі вулиці На гучний тріск миттю збіглися перехожі й обступили потерпілі машини.

Лімузин повністю вгруз у вантажну машину; його передок був розбитий дощенту.

З легкової машини поквапливо вилізла людина і почала оглядати пошкодження. В цей момент до місця аварії наблизилися два яскравих прожектори. Хтось гукнув:

— Поліція! Патрульна машина!

Тут з легкової машини вискочили ще два чоловіки і непомітно зникли в натовпі, що обступив машини.

Прожектор поліцейського автомобіля освітив місце аварії. Машина мала жахливий вигляд. Усі вікна були розбиті, передні колеса застрягли під кузовом вантажної машини. Тхнуло бензином, певно, був пошкоджений бензобак або порваний бензопровід.

Поліція відтіснила натовп і спитала про водія. Ніхто не відгукнувся.

Нарешті чийсь жіночий голос вигукнув:

— З машини вилізли три чоловіки, я бачила дуже добре.

Але тих уже не було й сліду.

В цей час один з поліцейських помітив у лімузині людину, що непритомна лежала на дні кузова перед заднім сидінням. Він присвітив ліхтариком і побачив чоловіка в темному пальті.

Трохи пізніше непритомного забрала карета швидкої допомоги.

Наступного дня в відомій щоденній газеті «Ньюве Курант» з'явилася така замітка:

«Таємнича автомобільна катастрофа

Учора ввечері легковий автомобіль наїхав на вантажну машину, що без сигнальних вогнів стояла поблизу Хендріксплаца. Поліція, що негайно прибула на місце аварії, знайшла в легковій машині непритомного чоловіка, якого відвезли до лікарні св. Анни. За свідченням очевидців, зараз же після аварії з легкової машини вийшли три чоловіки, які досі не з'явилися до поліції. Як показало слідство, легкова машина належить фірмі автопрокату. За шість годин до катастрофи машину на два дні найняв якийсь чоловік. Як виявилось пізніше, цей чоловік пред'явив підроблені документи. Поліція просить інших свідків катастрофи надсилати відомості, які допомогли б з'ясувати цю справу, до управління поліції, відділ III, кімната 112».

Увечері того самого дня пан Роньяр відвідав адвоката Гофстраата в його квартирі на околиці міста. Цього разу редактор був, здавалося, ще допитливіший, ніж звичайно, і навмисно зовсім не помічав кепського настрою господаря.

Роньяра дуже зацікавила стаття у вечірньому випуску газети «Хет Фольк». Він тримав у руках примірник цієї газети, що тільки-но вийшов з ротаційної машини і ще пахнув друкарською фарбою.

— Ви вже читали, що тут написано про вчорашню автомобільну катастрофу? — спитав він Гофстраата.

Не слухаючи його, адвокат неуважно перекладав якісь документи з одного боку письмового стола на другий, ніби даючи гостеві зрозуміти, що той своїм візитом потурбував його за роботою. Він кинув погляд на редактора і відповів заперечливо Роньяр зручно вмостився в крісло, не звертаючи уваги на те, що господар усе ще стояв.

Журналіст чекав сенсації.

— Я зараз прочитаю, — заявив він упевненим тоном, вдаючи, ніби Гофстраат попросив його про це. — Ну, де ж воно тут? — Роньяр похапцем перекидав сторінки великої газети, немилосердно бгаючи її. — Ага, ось!

Гофстраат кинув незадоволений погляд на свого галасливого гостя, але той уже почав читати:

— «Людина, яку нібито було поранено при вчорашній автомобільній катастрофі і привезено до лікарні св… Анни, через кілька годин, досі не відомо як, зникла звідти. Одна жінка, що випадково була свідком того, як непритомного привезли до лікарні, заявила, ніби в особі пораненого впізнала відомого адвоката нашого міста. За свідченням палатного лікаря доктора Нора, пацієнт, що зник, потерпів не під час автомобільної катастрофи. Як гадають, невідомого ще до аварії вдарили якимсь предметом по голові так, що він знепритомнів. Чи не час нашій поліції діяти активніше, ніж досі? Ця нова пригода досить неприємно нагадує жахливу атмосферу Чікаго».

Роньяр знову згорнув газету й очікувально дивився на адвоката. Але той удав, ніби ніяк не