Fill - Артефакт Провідника: Печать Темряви, Fill

Розділ 21. Таємниці таверни

Крок за кроком вони рухались через туманний ліс, і вже через кілька хвилин опинились перед старовинною таверною, яка виглядала так, наче її стіни могли зберігати стільки таємниць, скільки самі дерева навколо. Сильва, не звертаючи на нього уваги, просто пішов вперед і відкрив важкі двері таверни. Всередині було темно, але запах диму і спецій, які змішувались із сивим повітрям, додавали атмосфері відчуття загадковості.

Ноель на мить замислився, але, слідувавши за Сильвою, вирішив, що не буде ставити запитання. Він знав: якщо зараз не поговорить, то відповідь він отримає тільки через якусь кількість неприємних сюрпризів. Вони підійшли до темного кута, де за столом сиділа особа, яку було важко одразу розглядіти. Обличчя було сховане під капюшоном, а його постава видавала в ньому людину, яка була готова слухати будь-які пропозиції, не відповідаючи на них одразу.

Сильва сів за стіл і злегка помахав рукою, запрошуючи Ноеля сісти поруч.

— "Не бігай очима, карапузе. Тут ніхто тебе не з’їсть," — сказав він, одразу помітивши, що Ноель досі намагається оцінити ситуацію.

— "Ти не можеш просто так зазирнути в кожен кут, кожен раз?" — запитав Ноель, відчуваючи, як важко йому залишатись спокійним в таких умовах.

Сильва тільки посміхнувся, знову не дивлячись на нього.

— "Ти навчаєшся. Це добре." — його голос був спокійний, але в ньому було щось серйозне.

І тут, коли обидва вже сиділи, і темна фігура під капюшоном повільно підняла голову, вона вперше заговорила. Її голос був схожий на шурхіт старих пергаментів.

— "Ти прийшов. Я це відчував," — сказала вона. Голос був спокійний, майже зловісний.

Ноель на мить замовк, не знаючи, що відповідати.

— "Сильва, хто це?" — запитав він, все ще намагаючись розібратися, що відбувається.

Сильва злегка похитав головою, як людина, яка давно вже звикла до подібних ситуацій.

— "Не бійся. Це наш союзник. Хоча він не завжди такий... відкритий."

Темна фігура підняла одну з рук, і з-під капюшона показалося дуже бліде обличчя, яке було схоже на стародавню маску. Очі цієї людини палахкотіли червоним вогнем, і вони дивились прямо на Ноеля. Від цього погляду на його спині пробігла холодна лінія.

— "Сильва, ти справжній дурень. Як ти смієш приносити дитину в таке місце?" — голос тепер став гірким, з сарказмом, що вражав.

Ноель стиснув кулаки, намагаючись не реагувати на образи.

— "Не дитина. Я вже дорослий," — відповів він, зібравши в собі всю рішучість.

Сильва на мить поглянув на нього, потім знову повернувся до незнайомця.

— "Це саме той, кого ми шукали. Якщо ми хочемо дізнатися більше про Кастельга, нам доведеться співпрацювати."

Темна фігура не відповіла одразу. Вона почала повільно прокручувати якісь старі документи, які були на столі. Листи, що лежали перед ними, виглядали дивно, наче до них торкались століття.

— "Кастельг... Цього дурня я не злюбив ще з давніх часів. Він намагається знищити все, що тільки можна. Але знаєш, що найгірше?" — незнайомець зробив паузу. — "Він все ще намагається зібрати армію. І я маю свої причини, чому мені це не подобається."

Сильва не став відразу питати, чому ця людина так його ненавидить. Він уже знав, що не кожен, хто знає Кастельга, може сказати щось хороше про нього.

— "Так що нам потрібно?" — запитав Сильва, очікуючи від нього більш конкретної відповіді.

Незнайомець подивився на них, і його очі спалахнули ще яскравіше.

— "Щоб зупинити Кастельга, вам доведеться йти глибше. Далеко в гірські райони Півночі. Ви не зможете перемогти його лише на поверхні."

Сильва і Ноель подивились один на одного. Сильва злегка кивнув головою, мовляв, це було очікувано.

— "Це був саме той шлях, який я планував." — сказав він.

Ноель ще більше здивувався, але, зрозумівши, що часу на запитання немає, знову замовк.

Темна фігура піднялася з місця.

— "Я дам вам карту. Вона веде до місця, де ви зможете знайти те, що вам треба, щоб зупинити Кастельга."

Сильва, не запитуючи нічого більше, поклав руку на стіл і коротко подякував.

— "Якщо нам вдасться зібрати це все докупи, ми зможемо перемогти його. І ми зробимо це разом."

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍