Дроянда - Містичний табір для обраних, Дроянда

Алім стояв перед ще одним темним коридором. Усе навколо здавалося загорнутим у пітьму, але його очі не змикалися, а розглядали кожен крок з уважністю. Йому було важко повірити, що після всіх тих випробувань, він зараз опиняється тут — у цьому таємничому місці, яке ставило під питання все, що він знав про себе. Це було його випробування.

Попри всі страхи, що він відчував, він твердо зробив крок уперед. І з кожним кроком перед ним змінювався ландшафт: стіни почали пульсувати, і темрява поступово змінювалася на кольорові відблиски, які пронизували його душу. Вони висвітлювали найпотаємніші частини його серця — ті, що він зазвичай ховав від себе і від інших.

— Чому я тут? — тихо промовив Алім, ніби шукаючи відповіді у порожнечі.

— Ти тут, щоб зробити вибір, — голос лунав звідусіль, але не було видно жодної постаті. — Ти обиратимеш між тим, що залишилося, і тим, чого боїшся.

Алім стиснув зуби. Його серце прискорилося. Він вже не один раз стикався з власними страхами, але кожного разу вони ставали сильнішими, лякливішими, страшнішими. Це була частина його життя, з якою він ніколи не міг змиритися.

Попереду з'явилася низка дзеркал, які відображали Аліма в різних ситуаціях, які він пережив у своєму житті. Його біль, розчарування, сумніви — все це відображалося у їхніх поверхнях, немов вітри, що мчать через темні хвилі.

— Це я, — промовив Алім, вдивляючись у дзеркала. — Я — це той, хто завжди сумнівається, хто відчуває себе слабким і непотрібним.

— Не обманюй себе, — почувся голос знову, — це тільки частина твоєї історії, не більше. Ти не є лише своїм болем.

Алім закрив очі, стискаючи руки у кулаки, і намагався знайти свою справжню сутність. Він згадав, як він виріс, як шукав сили, як намагався змінити себе, хоча і був переконаний, що ніколи не зможе бути тим, ким хоче.

— Я не хочу більше ховатися, — сказав він сам собі. — Я не боюся своїх слабкостей.

Зі словами «Я не боюся» він розбив перше дзеркало. Розсипаючи уламки, він відчув, як його серце звільняється від страху. Однак, коли він поглянув на інші дзеркала, знову побачив себе, але в різних ролях — як друг, як воїн, як людина, яка завжди була в тіні, але ніколи не здалася.

— Ти готовий бути тим, ким хочеш бути? — прозвучало питання.

Алім відчув, як кожен погляд у дзеркалах вражав його, але він знову зробив крок уперед.

— Я готовий, — відповів він твердо.

Зламавши останнє дзеркало, він побачив чисте відображення. У ньому він не був ідеальним, не був ідеальним другом чи воїном, але він був справжнім. І це було головне.

Високі ворота перед ним відкрилися, і перед Алімом знову з'явилася таємнича темрява. Але тепер він не боявся. Він прийняв свою істинну природу, і це було все, що мало значення.