Дроянда - Містичний табір для обраних, Дроянда

Лео стояв перед величезними кам’яними воротами, які здавалися древніми, немов сама земля їх породила. Вони були вкрити таємничими написами, яких Лео не міг прочитати, але відчував, що ці символи мають велике значення. Древні тексти були пов’язані з його випробуванням. Йому треба було пройти крізь них, зрозуміти їх зміст, а потім прийняти рішення, яке змінить його життя.

Кожен його крок наближав його до цього моменту, і з кожним кроком його серце билося швидше. Вже не було тих жартів і впевненості, з якими він завжди підходив до всього. Цього разу його сила не допомогла б — тут все було інше, глибше.

Ворота повільно відчинилися, і перед ним розгорнулася порожнеча, яка здавалась нескінченною. І хоча там не було жодного звуку, Лео відчував, як хтось спостерігає за ним. Відчуття, що на нього хтось дивиться, охопило його, ніби він опинився в кімнаті, де кожен його рух ставав предметом уваги.

— Лео… — прозвучав глухий голос з тіні, і Лео відчув, як його шкіра покрилась холодним потом.

— Хто ти? — вимовив Лео, намагаючись подолати власний страх.

— Я — твій страх, твоя слабкість. Я — твої сумніви, твої нерішучість і твоя біль. Я — те, чого ти найбільше боїшся, — відповів голос, і з тіні з’явилася постать, яка, здавалась, була його дзеркальним відображенням, але з іншими рисами — обличчя, похмуре й невиразне.

Лео здригнувся. Він завжди вірив у свою силу, у свою здатність бути лідером, підтримувати інших, але зараз це все розвалювалося перед ним, немов ілюзія.

— Це… це не я, — сказав Лео, але його голос звучав невпевнено.

— Ти ж говорив, що не боїшся, Лео. Але зараз твій страх перед невдачею з’їдає тебе зсередини. Ти боїшся зламати те, що побудував, боїшся, що не зможеш контролювати все, що відбувається навколо тебе.

Лео заплющив очі, намагаючись згадати всі ті моменти, коли він був впевнений у собі, всі випробування, які він пройшов, і що це дало йому. Він усвідомив, що йому не потрібно все контролювати. Він не міг бути ідеальним лідером, але він міг бути справжнім.

— Ти правий, — промовив він знову, на цей раз з більшою впевненістю. — Я не завжди можу все контролювати. Я не завжди знаю відповіді. Але я готовий йти вперед, навіть якщо не все буде ідеально.

Тінь розтанула, і замість неї з’явився новий образ: він побачив себе, не ідеального, з його недоліками та слабкостями, але все ж таки сильного завдяки тому, хто він є.

Всі страхи, які переслідували його, почали зникати, і замість них залишалося лише одне — готовність прийняти свою істинну природу і рухатися далі.

— Ти пройшов випробування, — сказала невидима сила. — Тепер твоя доля — це не те, що тобі нав’язали, а те, що ти сам вибрав.

Лео зробив глибокий вдих і ступив у темряву. Більше не було страху. Було лише бажання продовжувати свій шлях, знаючи, хто він насправді.