Любава Олійник - Рея. Та, що дає НадІю, Любава Олійник

В голові промайнула думка, мов рятівний промінь, що мені необхідно звернутися до Понтифіка і розповісти про жахи, що мене тут спіткали. Можливо, я зможу добитися розлучення, хоча це і наруга над суспільними устоями.

Проте далі терпіти моральне приниження, насильство і постійні звинувачення – це ганебна капітуляція.

Після сніданку я рішуче вирішила йти до Понтифіка, проте Гераклід зловтішно перегородив мені шлях:

—Реє, тобі заборонено покидати межі дому! – безапеляційно заявив чоловік.

—Я не рабиня і не твоя власність. А твого дозволу мені не потрібно для того, щоб вийти, - намагалася спокійно сказати і пройти повз тирана. Проте він схопив мене за руку і розвернув до себе.

—Жінко, ти не посмієш! - викрикнув в обличчя, вмить почервонівши від гніву.

Я з відчайдушною силою спробувала вивільнитися від залізної хватки чоловіка і чимдуж з болем у кожній клітині тіла вибігла на вулицю.