Мері Роуч - Вояки

поза увагою. Брюс Сіддл розповідав про лікаря, що розіграв неспокійного інтерна. Він послав того зашивати рвані рани жертві автокатастрофи. Інтерн так зосередився на накладанні швів, що не помітив, що пацієнт уже помер.

Дорогою до вбиральні «Стратегічних операцій» легко загубитись, але це цікаво. Можна натрапити на стос свіжопофарбованих систем випорожнення, які вивісили на сонце, щоб вони просохли, або на чоловіка, що сидить біля верстата і підрівнює шви на відлитому з силікону пенісі для спецкостюма[83]. Можна підслухати, як одна людина каже іншій: «Якщо ви будете використовувати інакшу кров, гарантія знімається». Десь я звернула не в той бік і опинилась у складській зоні. На ящику приліплено ярлик з написом «Селезінки», на іншому — «Аорти». На кришці ящика лежить стос імітаторів шкіряного покриву, вони складені як ковдри. Коли я врешті-решт знайшла вбиральню, напис на дверях «HEAD»[84] мене дещо збентежив, хоча це мені й не властиво.

Мій зворотний шлях пролягав повз аудиторію з підготовки операторів спецкостюма, і я вирішила трохи послухати. Жінка з кремово-смаглявою шкірою та мельованим світлим волоссям стоїть біля стола з різноманітними компонентами, які вона демонструє, ніби пластикові контейнери «Тапервер», двом морським піхотинцям з Кемп-Пендлтона. (Корпус морської піхоти нещодавно придбав два костюми, і двоє морпіхів, Алі та Мішелл, прибули, щоб стати операторами костюма.) Інструктор, Дженні, показує, як відстібається «покриття нутрощів», щоб дістати доступ до органів черевної порожнини.

— А можна просто випатрати, — приємним голосом каже Дженні та додає, що розрізане покриття з латексу тоді просто викидають і замінюють на нове.

Покриття для нутрощів постачають пакунками по двісті штук. Патрати можна досхочу.

Дженні бере до рук імітацію кишки та розповідає Алі і Мішелл, що, коли захочуть, вони зможуть наповнити її симулятором фекалій, який можна виготовити самотужки з використанням вівсянки, підфарбованої коричневим барвником та «ароматизованої» новітньою розробкою для пранків, «Рідкий сморід» (Liquid Ass). Координатор навчання операторів, Джемі де ла Парра, часто брав з собою на конференції флакончик «Рідкого смороду» для демонстрацій. Інші співробітники, зокрема Дженні, цього ніколи не робили. Нещодавно Джемі спитав її чому.

— Я пояснила: «Бо тоді ніхто до нашої кабінки не зайде».

Сегалл, це він винайшов спецкостюм, пишається реалізмом свого винаходу, і він має на це всі підстави. Та все ж, хоч би якою тухлятиною смерділи кишки чи як би правдоподібно бризкала кров з обрубків кінцівок акторів-ампутантів, курсанти повинні знати, що це все не насправді. Для того щоб потренувати групу медиків, ніхто не відрубуватиме кінцівок.

Принаймні людських.

У далеких 1960-х студенти, що вивчали медицину бойових травм, опрацьовували процедури з рятування життя на анестезованих свинях і козах. Воно нібито й нічого, але ж у хліву в худобу ніхто не стріляє, не штрикає ножем і не підкладає вибухівку, щоб вона підірвалась. Отже, щоб студенти могли тренуватися на тваринах, єдиний спосіб — найняти когось, хто стрілятиме, завдаватиме ножових поранень чи відділятиме кінцівки. І компанія, що таким займається, є тут неподалік.

Тренування на живих тканинах — сьогоднішня тема обговорення під час обіду на майданчику позаду перекусної Стю Сегалла. До нас зі Стю приєднується Кіт Лавелл, віце-президент компанії. Він розповів мені про законодавство, що вимагатиме від Міністерства оборони зменшити кількість тварин, використовуваних для навчання на живих тканинах з близько восьми з половиною тисяч у 2015 році до трьох-п’яти тисяч. Це проштовхує організація захисників прав тварин, «Комітет лікарів за відповідальну медицину» (Physicians Committee for Responsible Medicine). Досягнення розробників симуляторів пацієнтів, а також драматичні відео про використання спецкостюма «Стратегічних операцій», показані конгресменам, сильно ускладнюють справу прибічникам тренувань на живих тканинах.

На нещастя для свиней, розташування та розміри їхніх внутрішніх органів, а також кров’яний тиск і швидкість втрати крові дуже подібні до наших. Кози краще підходять для напрацювання навичок з невідкладних процедур на органах дихання, адже на їхніх шиях немає товстого шару жиру, що треба прорізати.

Я дивилася на ютюбі ролик, який нібито хтось потайки зняв під час тренування на живих тканинах. Група чоловіків дощового дня обступила розкладний стіл. Над головами в них розтягнений саморобний намет із брезенту. Двоє чи троє з них одночасно схиляються над непорушною свинею, що лежить на столі. У кадр потрапили тільки їхні спини. Чоловіки про щось тихо перемовляються. Вигляд у них, як у різників, що збираються засмажити на барбекю цілого кабана. Тут є і ветеринар, можна почути, як хтось просить шпигонути тварину, маючи на увазі додаткову анестезію. Ампутація ноги в камеру не потрапила, але інструмент, яким інструктор скористався, побачити можна, це щипці з довгими ручками, такими перекушують ланцюги. Звучить зловісно, але робить діло швидко. А що дозу анестетика введено повністю, я ловлю себе на думці, що це все не гнітючіше, ніж те, що кожного дня відбувається на бійнях заради бекону, котлет і рагу з реберцями.

Саме тому, на думку Сіддла, такі тренування не діють як «вакцина проти стресу».

— Звичайно ж, набути досвіду роботи на чомусь живому, що пульсує, дуже корисно. Але тварина — не людина. Вона не кричить.

Щоб набути досвіду роботи з кричущими людьми, курсанти-санітари з Кемп-Пендлтона практикуються у відділеннях невідкладної допомоги в деяких районах Лос-Анджелеса, де повно банд.

— То наш еквівалент Іраку чи Афганістану, — казав Алі трохи раніше. — Вогнепальні й ножові поранення, забиття.

Мішелл, друга з підготовлюваних операторів спецкостюма, проходила як тренування на живих тканинах тварин, так і практику у відділенні невідкладної допомоги. Вона вважає кожну з них по-своєму корисною. Тренування на живих тканинах забезпечує кращу контрольованість процесу з боку викладача. Кожен із курсантів може спробувати якусь процедуру, наприклад зупинити артеріальну кровотечу, намагаючись затиснути слизьку артерію двома пальцями.

— З пацієнтом у відділенні так ніхто не вчинить, — каже Мішелл.

Навчивши акторів імітувати кровотечу, хрипіти і кричати, компанія «Стратегічні операції» намагається максимально вдовольнити всі потреби: маємо дещо нагнітальне, людяне і кричуще.

— Маємо ефект умисної призупинки невір’я, — зазначає Стю, розбираючи смажену рибину. Я не зовсім розумію значення останньої фрази, зате добре розумію те, що він каже потім: — Деякі з наших студентів втрачали контроль над сечовим міхуром, сфінктером, деякі блювали, хтось непритомнів.

Лаве'лл ділиться інформацією про те, що під час демонстрації спецкостюма Денніз Кусініч розпрощався зі своїм конгресменівським обідом. Представник від Огайо сидів у першому ряді разом з дружиною, Елізабет, відомою в окрузі Колумбія захисницею веганства та прав тварин.

— Коли актор закричав, а кров забила струменем, Кусініч побілів. Було видно, що починається зворотна перистальтика. — Я оглядаю сусідні столики, напівочікуючи побачити щось подібне. — Потім його