Тея Найт - Кава зі смаком кохання , Тея Найт

Захар

Наступного ранку я прокинувся від дзвінка телефону.

Я відкрив очі, подивився на екран і побачив, що дзвонить Андрій. Відкинувши ковдру, неохоче підняв слухавку:

— Ти що, здурів? Дзвонити о п’ятій ранку? — пробурчав я сонним голосом.

Андрій, здається, не звертав уваги на мій стан:

— У мене новини. Просто бомба!

— Ну що там знову сталося? — я потягнувся, намагаючись хоч трохи прокинутись.

— Прийшла експертиза, і поки ти там дрихнеш, ми знайшли крадія!

Мене ніби струмом ударило. Сон як рукою зняло.

— Вчора кав’ярню Аліси пограбували, винесли ті ж самі документи та гроші, що й у нас, — продовжив Андрій.

— То у нас крадій із досвідом, — сухо відповів я.

— Повір, ти ніколи не вгадаєш, хто це зробив.

— Я вже маю здогадку, — сказав я, підводячись із ліжка.

Швидко вмився, одягнувся і, пропустивши сніданок, сів у машину.

— Їдь у п’ятий відділок, — сказав  Андрій.

Алісу вирішив поки що не будити. Нічого точно не було відомо, і я не хотів її хвилювати.

По дорозі Андрій розповів, що дізнався:

— Захаре, слухай уважно. Наш офіс, кав’ярня Аліси, труби, твоє пограбування, напис “Крадійка” на дверях Аліси, підставна податкова — усе це організував рідний брат твоєї колишньої нареченої Марії.

Я застиг за кермом:

— Рідний брат Марії? Ти щось плутаєш. У Маші не було братів чи сестер, тільки батько…

— Це вони так тобі сказали. А насправді у Марії є рідний старший брат.

Тут Андрій розповів історію:

Марія Соколовська  була донькою Миколи Соколовського, дуже впливового бізнесмена. Ви  познайомилися на одному званому вечорі два роки тому. Вона закохалася в тебе з першого погляду. Ви  тоді танцювали, а потім почали спілкуватися. Ти бачив у ній лише партнера, але вона прагнула більшого.

Її батько Микола тебе  не любив. Коли Марія заявила, що хоче за тебе  заміж, він відправив її в Італію, де вона почала вести сумнівний спосіб життя: не раз потрапляла у в’язницю за дрібні крадіжки, розводила чоловіків на гроші. Зрештою Микола вирішив вас одружити, щоб поставити її на місце.

— Але це ще не все, — додав Андрій. — Поки Марія була в Італії, її брат Артем  Соколовський влаштувався до тебе на роботу, але звісно з іншим прізвищем.

Я відчув, як серце стискається в грудях.

— Він слідкував за тобою, — продовжив Андрій. — Коли Аліса почала працювати у нашій  компанії, Артем помітив, що ви не просто колеги. І вирішив зробити все, щоб вас розлучити.

Тоді й почалася серія дивних подій:

1. Він організував підставну податкову перевірку, яка зіпсувала репутацію кав’ярні.

2. Під час твоєї п’яної ночі викрав гроші, які Алісі тоді були дуже потрібні.

3. Напис “Крадійка” на її дверях, зіпсовані труби — усе це теж його рук справа.

Але це був лише початок. Марія спеціально вибрала ресторан, у якому мала бути Аліса з Артемом,щоб підставити її.

— І найголовніше, Захаре, — Андрій голосно видихнув. — Усі ці події завершилися тим, що вони планували тебе посадити у в’язницю.

Я запитав, де зараз Артем.

— Він за ґратами, — відповів Андрій. — Але більше він нікому не нашкодить.

Я приїхав до відділку. Андрій і поліцейський сиділи за столом. У кутку я побачив Артема за решіткою. Його обличчя було холодним, злим.

— Добрий день, пане Білов, — привітав мене поліцейський.

Андрій поклав переді мною папку:

— Ось наші гроші і документи. А це з кав’ярні Аліси.

Я подивився на Артема:

— Зробіть усе по-тихому.

Охорона кивнула.

Артем з викликом глянув на мене:

— Ви ще про це пошкодуєте.

Я холодно відповів:

— До побачення, Артеме.

Охорона вивела його, і я глибоко видихнув.-Поліцейський: я маю для вас відео пане Білов.

Андрій:точно, як я міг забути. На відео була Аліса той день коли її силоміць заставили написати заяву.Андрій: вона єдина з усіх хто написав заяви не винна, усі решту включаючи Соколовську зробили це добровільно.

                                    *********

День продовжився в особняку з Алісою. 

Ми з Андрієм приїхали до неї з квітами. Аліса гуляла з дітьми у дворі.

— Привіт, Алісо, — першим заговорив Андрій. — Я хочу вибачитися.

Вона взяла квіти:

— Дякую. Вибачення приймаються.

Тепер була моя черга:

— Ти так просто мене не пробачиш, Алісо?

— Ти маєш постаратися, Захаре, — відповіла вона з усмішкою.
Ми сіли, і Андрій розповів їй усе, що сталося. Вона слухала, не вірячи власним вухам.

Я дивився на неї і думав тільки про одне: як повернути її довіру.

Коли Андрій закінчив розповідь, Аліса сиділа кілька хвилин мовчки, переварюючи почуте.

— Отже, весь цей час Артем намагався зруйнувати наше життя, — нарешті сказала вона.

— Так, але тепер це все в минулому. Ти можеш не хвилюватися, — відповів я, зітхнувши з полегшенням.

Аліса підвелася і глянула на мене з хитрим усміхом: