Madlen Rivalle - Уява або життя, Madlen Rivalle

Допивши чай та перекусивши, вони вирушили на довгоочікувану зустріч.

Міський парк – місце де часто гуляли з тваринами, велосипедисти їздили довкола нього, діти гуляли на майданчику. Ленз сіла на дальню лавку, Леві розташувався за нею з краю. Дівчина трохи нервувала, але хлопець почувався більше ніж комфортно. Він поклав ногу на ногу, а руку перекинув за спинкою лавки, легенько перебиравши прядки волосся подруги. 

А що як він не прийде? –  повернулась вона до нього. Не переймайся, - він продовжував гратися її волоссям.

Ленз слідкувала за людьми довкола, ніхто не дивився в їхню сторону. Батьки зі своїми дітьми гралися в іншій частині парку. Пройшло хвилин зо двадцять, але досі нікого не було. Коли дівчина вже втратила надію, перед ними зупинився незнайомець, худорлявий з блідою шкірою та довгим хвилястим волоссям.

Якусь мить вони витріщалися одне на одного, аж поки хлопець не почав порпатися в сумці. Він дістав книжку без написів і малюнків, просто з червоною обкладинкою.

Спочатку докази, - сказав він дивлячись на Леві.

Її друг закотивши очі, видихнув і відпусти її волосся. Вони ніяк не торкалися, очі хлопця розширилися.

Мати Василева! – вигукнув він. Не привертай уваги – сказала дівчина. Тепер ти задоволений? – сказав уявний друг, знову перебираючи її волосся.

Хлопець вмостився з іншого краю від Ленз. Леві обхопив іншою рукою дівчину і притягнув ближче до себе.

Мені треба знати все! – не вгамовувався дивак. Як тебе звати? – запитала вона. Карл, а ви хто? Мене звати Ленз, а це Леві, - вказала дівчина на друга, який не відривав погляду він того. І як давно ви, ну… Книга. Спочатку книга, - перебив Леві. Ось, - він протягнув потрібне Ленз. – А тепер мені треба більше інформації. Чому ти так цим зацікавлений? – запитала дівчина. Бо це справжня містична історія, з різними доказами і купою не розгаданих питань. Хто я такий, щоб не хотіти в цьому розібратися. Що ти знаєш ще про такі… випадки? – продовжила Ленз. Спочатку мої запитання, - більш серйозно відповів Карл. Я зустріла його коли мені було тринадцять… - почала свою історію дівчина.

Розказавши хлопцю все, що вони знали, Ленз багатозначно подивилась на Карла, тепер була його черга ділитися інформацією.

Мені ще з підліткового віку подобаються дивні та містичні історії. Я навіть у школі заснував клуб де ми з друзями шукали цікавинки.. Ближче до суті, - сказав Леві. Ну якось я наткнувся на статтю в інтернеті про автора цієї книги. Чувак запроторив  власну подругу в лікарню, написав про неї книгу, ставив на ній досліди. Ви знали, що ті отримала грант на дослідження людського мозку? Так, це написано в газетах. А чи в курсі ви, що всі піддослідні померли? Цей доктор Ленц сам божевільний. Йому треба було зупинитися і визнати, що налажав. І тут, як зручно, Джулія переживає болісну втрату близької людини. Вона довіряла Ленцу, тому розповіла йому всю правду. Бо як та каже, він знав Коліна. Але чомусь забув. Я вважаю, що він брехав, що нічого не пам’ятає. Закривши її в лікарні, продовжував досліди. Він вбив її? – запитала дівчина. Ні, Джулія вибралася роки через три, як я не знаю. Але після того, Джон Ленц викупив майже всі свої книги і знищив. Він торочив, що його переслідують. А згодом просто зник. Як думаєш чи жива зараз Джулія? Їй, мабуть, зараз років під вісімдесят. Але мені не відома її доля. Дякую тобі, - додала вона. Що ви плануєте робити далі? Це вже тебе не стосується, - відрізав Леві. А ви, типу разом, як пара? – запитав Карл. Ні, - сказала Ленц. Так, - одночасно з нею сказав її друг.

Дівчина зашарілася, хлопець взявши її за руку, підвівся.

Нам вже час, - сказав він. Стривайте, - затримав їх Карл. – Останнє прохання, можна вас сфотографувати? Навіщо? – здивувалася Ленц. Коли зник Колін, то всі фотографії, де він був стали пустими, або залишились ті люди, які були реальними. Хотілось би бути в курсі, що з вами двома все гаразд. Тільки, якщо Леві не проти, - вона звернула погляд до нього.

Той лише відмахнувся, даючи дозвіл. Карл зробив два фото, одне де вони всі втрьох, а друге лише з парою.

Ось, це тобі, - простягнув він друге дівчині.

Вона вдячно йому посміхнулась. Леві мовчки простягнув йому руку, а той невпевнено, але потиснув її. Це означало, що інші теж можуть з ним взаємодіяти, але лише поки Ленз тримає зв’язок.  Вдома Ленц одразу приступила до читання в надії, знайти ще зачіпки.