Madlen Rivalle - Уява або життя, Madlen Rivalle

« Я познайомився з Джулі на останньому курсі аспірантури в науковому таборі. Вона була веселою, розумною і наполегливою студенткою. Через декілька місяців я запропонував їй партнерство в новітніх дослідах. Ми плідно працювали весь наступний рік. Зізнаюся, я був в неї закоханий, але зберігаючи правильну робочу обстановку, вирішив не ділитися своїми почуттями. Через певний час Джулія повідомила, що планує вийти заміж. Враховуючи довгий час спілкування, ми стали з нею гарними друзями, тому мені кортіло зустрітися з чоловіком, який полонив серце моєї подруги. Джулія довго обіцяла організувати зустріч, але завжди щось було не так.»

Ленз протерла очі, втома давалася в знаки. Але дівчина продовжувала читати.

«Після вдалої презентації результатів досліджень, ми отримали грант, щоб продовжити свою роботу безпосередньо з пацієнтами. Нам вдалося досягнути певного прогресу, але на жаль хвороби наших пацієнтів були вже занадто запущені. Відволікаючись на особисте життя, Джулія поступово вийшла зі справи, вважаючи, що далі нічого путнього не вийде. Але я не здався і почав організовувати нові пошуки охочих вилікуватися».

Ти взагалі плануєш спати? – запитав її Леві. Не зараз, можливо пізніше. Дай мені її сюди, - вихопив він книгу. Гей, віддай!

Раптово Леві застиг і витріщився в одну точку.

МОЄ…

ВІДДАЙ…

Він наче був думками десь далеко. Ленз оглянула кімнату і пошуках того, що ж він міг побачити. Легкий доторк дівчини до плеча, повернув його до реальності.  Хлопець подивився на книгу, в нього був нажаханий погляд.

Ти в порядку? Так… - невпевнено сказав він, віддаючи книгу назад. Ти впевнений? Так, все гаразд. Я лягаю спати, не засиджуйся тільки. Добре.

Дівчина повернулася до читання.

«Через пів року Джулія прийшла до мене додому, вся в сльозах. Вона розповіла, що її коханого вбили. Напали невідомі, коли вони йшли ввечері по вулиці. Захищаючи її він вступив у бійку. Зі слів подруги, вона побігла по допомогу, але не знайшовши її, повернулася і нікого не побачила. Була лише калюжа крові і жодної живої істоти довкола.

Звісно, я наполягав піти в поліцію. Але те, що вона сказала мені далі, шокувало мене. Колін – її хлопець, не був людиною. Вони познайомилися, коли та тільки вступала у медичний. Джулія стверджувала, що він був плодом її уяви з можливістю час від часу матеріалізуватися.

Моя подруга була у відчаї, і я як справжній друг вирішив їй допомогти. Я вірив, що її хвороба, не встигла досягнути пікової стадії, тому вона стала моєю новою пацієнткою. Досліджуючи її мозок, новітня апаратура лікарні, дала можливість віднайти уражені частини мозку, та виправити».

Ленз закінчила читати книгу, коли вже світало. Було зрозуміло, що Джулія дійсно мала уявного друга зі здібностями, історія повторилася. Але більше корисного вона нічого для себе не виділила. Збираючись, покласти книгу на стіл, дівчина помітила, що на зворотній стороні обкладинки олівцем було написано, якесь посилання.

Відкривши ноутбук вона ввела потрібне в пошук. Їй відкрилася стаття про зникнення доктора Ленца, в кінці якої було прикріплене фото, якоїсь записки.

«Якщо хтось знайде цю записку, то це означає, що він вбив мене. Я виконав свою обіцянку, знищив всі книги, я відпустив її, але він не полишає мене. Його погляд переслідує мене, життя втратило спокій. Я знаю напевно, що він вб’є мене. Мені не вдалося загладити провину, К. ніколи мені не пробачить. Вона ніколи не пробачить мені. Я приречений».

Це була записка Ленца, яку опублікували, після його зникнення. Але що він мав на увазі? Невже Колін не помер? Чи хто цей «К»? Думки дівчини ставали ще більш заплутаними, тому вона вирішила, хоч трохи відпочити, щоб завтра з новими силами продовжити пошуки.

Ленз прокинулась, не поспавши і трьох годин. Дівчина взяла невелику сумку, поклала в неї газети та книгу. Спустившись, побачила матір, яка складала документи до свого портфеля.

Доброго ранку, - сказала вона. Доброго, ти вже їдеш? Так, тато вже в офісі, треба поспішати. Сніданок на плиті. Гарного тобі дня, - жінка попрямувала до дверей. Мамо, зачекай. Нам задали один проєкт у школі, треба написати про відому людину минулого, і я обрала одну вчену, яка живе десь тут в місті. Не знаєш, де можна дізнатися її адресу? Це достатньо конфіденційна інформація, але можливо в громадських бібліотеках залишились архіви, коли там зберігалися довідники з подібним. Мені треба бігти, ти ще щось хотіла? Ні, гарного тобі дня. Дякую, сонечко.

Ленз взяла яєчню з беконом та заварила чай. Леві спустився до неї і позіхаючи, простягнув їй шкільну сумку.

Ти забула, - сказав він. Я не йду сьогодні до школи. З якого дива?